The Khan's Palace or Hansaray is located in the town of Bakhchysarai, Crimea. It was built in the 16th century and became home to a succession of Crimean Khans. The walled enclosure contains a mosque, a harem, a cemetery, living quarters and gardens. The palace interior has been decorated to appear lived in and reflects the traditional 16th-century Crimean Tatar style. It is one of the Muslim palaces found in Europe, the most well-known others are Topkapı Palace, Dolmabahçe Palace, Yıldız Palace, Aynalıkavak Palace, Edirne Palace, Beylerbeyi Palace, Çırağan Palace in Turkey and the Alhambra in Spain. The city of Bakhchisaray and the palace were commissioned by the Crimean Khan dynasty, who moved their capital here from Salaçıq in the first half of the 16th century. The palace's complex design and minarets were constructed in the 16th century by Ottoman, Persian and Italian architects. Later damages required partial reconstruction, but the structure still has a resemblance to its original form. Some buildings currently in the palace were attached later, while some of the original buildings could not stand past the 18th century. One courtyard contains a small fountain whose sad story so moved the Russian writer Alexander Pushkin when he visited it that he wrote a long narrative poem titled "The Fountain of Bakhchisaray". Bakhchisaray Fountain or Fountain of Tears is a real case of life imitating art. The fountain is known as the embodiment of love of one of the last Crimean Khans, Qırım Giray Khan for his young wife, and his grief after her early death. The Khan was said to have fallen in love with this Polish girl in his harem. Despite his battle-hardened harshness, he was grievous and wept when she died, astonishing all those who knew him. He commissioned a marble fountain to be made, so that the rock would weep, like him, forever. Originally placed by the young woman's tomb in a restful garden, the fountain was transferred to its current location in the Ambassadors' courtyard after Catherine II ordered the annexation of the Crimean territory. Pushkin's verses are credited in part for ensuring the survival of the palace itself to date. The Big Khan Mosque (Crimean Tatar: Büyük Han Cami) is located on the Palace Square to the east of the northern gate. It is one of the largest mosques in the Crimea and one of the first buildings of the Khan's palace. The mosque was built in 1532 by Sahib I Giray and bore his name in the 17th century. The mosque consists of a three-aisle square prayer hall covered with a hipped roof, a narthex and porticos facing east and west. Two symmetrical octagonal minarets rise through the porticos; they are twenty-eight meters high and have conical caps and finials. A domed ablution kiosk of square shape is attached to the northeastern corner of the mosque. It is believed that a madrasah built by Khan Arslan Giray in 1750 used to adjoin the eastern wall. The mosque is entered from a portal facing north. Inside, a balcony is attached to three of the four walls, part of which is sectioned off for the Khan's lodge. Scholars argue that the mosque was originally roofed with domes of various sizes. In 1736 the mosque was damaged by fire and later restored during the reign of Khan Selameta Giray. The Small Khan Mosque (Crimean Tatar: Kiçik Han Cami) is located in the main building and was designed for members of the Khan's family and important dignitaries. Construction of the small mosque dates back to the 16th century, and paintings in the mosque are from the 17th and 18th centuries. In the south wall is the mihrab, the upper part of which is cut seven ornamented belts, symbolizing the seven levels of heaven. Above the mihrab is a stained glass window, which shows the seal of Suleiman (hexagram). On the walls of the small mosque are scratched images of boats with sails, horses and horsemen.

Бахчисарайський ханський палац – колишня резиденція кримських ханів. Пам'ятка історії і культури світового значення, єдиний у світі зразок кримськотатарської палацової архітектури. Палац входить до складу Бахчисарайського історико-культурного заповідника. Розташований на лівому березі річки Чурук-Су. Ханський палац у Бахчисараї був збудований як родова резиденція династії Гераєв – правителей Кримського ханства. Протягом двох з половиною століть (з 1532 до 1783 р.) палац був центром політичного, духовного і культурного життя держави кримських татар. Архітектурний стиль палацу продовжує традиції османської архітектури XVI—XVII століть. "Бахчисарай" перекладається з кримськотатарської мови як "палац-сад". Головна ідея архітектора – втілення мусульманського уявлення про райський сад на землі. До складу палацового комплексу входять північні і південні ворота, Світський корпус, палацова площа, головний корпус, гарем, конюшня, бібліотечний корпус, ханська кухня, Персидський сад, соколина башта, ханське кладовище, ханська мечеть, гробниці Діляри Бікеч, Північне і Південне дюрбе, надгробна ротонда, набережна з трьома мостами, баня "Сари-Гюзель", сади і паркові споруди, Єкатерининська миля. Сьогодні Бахчисарайський ханський палац - найважливіша історична пам'ятка доби Кримського ханату; єдиний у світі зразок кримськотатарської палацової архітектури й унікальний для Європи цілісний архітектурний комплекс близькосхіднього цивілізаційного кола. Ханський Палац є пам'яткою історії та культури світового значення. Нещодавно його було внесено Списку Всесвітньої Спадщини UNESCO. Історія палацу До початку будівництва палацу у Бахчисараї резиденція кримських ханів знаходилась у долині Ашлама-Дере. Коли вона стала затісною для ханського двору, було вирішено побудувати палац у новому місті. Будівництво палацу почалося на початку XVI века під час правління хана Сахіба І Герая. Одночасно з будівництвом палацу почалося будівництво самого Бахчисараю. Найдавніші будівлі палацового комплексу – велика Ханська мечеть і бані Сари Гюзель, що датуються 1532 роком. Портал Демір-Капи побудовано у 1503 році, але його збудували в іншому місці, а потім перенесли у палац. За часи свого існування палац постійно добудовували хани, що правили у ньому. У 1736 році під час війни Кримського ханства з Росією Бахчисарай було взято військами фельдмаршала Кристофа Мініха. Він наказав спалити ханську столицю і палац. Пожежа знищила майже всі будівлі, і палац був перебудований. Відбудовою палацу займалися Селямет Герай, а потім Крим Герай. Після того, як Крим увійшов до складу Російської імперії, палац багато перебудовували, в результаті будівлі змінили свій початковий вигляд, було втрачено єдність стилю. 20 травня 1787 року палац відвідала Катерина ІІ. До її приїзду було відремонтовано палац, "фонтан сліз" перенесено від дюрбе Діляри-бікеч до фонтанного дворику і встановлена єкатерининська миля біля мосту через Чурук-Су. Також переробили одну з кімнат у приймальню, а іншу у спальню. 7 вересня 1820 року палац відвідав Олександр Сергійович Пушкін з родиною генерала Раєвського. Двома роками раніше тут був Олександр І. До його приїзду знесли старі будівлі гарему, в результаті чого залишився лише трикімнатний флігель. У 1822 році було проведено ремонт палацу під керівництвом архітектора І.Ф. Колодіна. Після чого було зіпсовано початковий вигляд палацу. За наказом Колодіна було знесено: Зимовий палац, комплекс лазень та інші будівлі. 9 вересня 1837 року у палаці побували Олександр ІІ у супроводі свого вчителя Василя Андрійовича Жуковського. Під час Кримської війни 1854-1855 у палаці розміщувався лазарет, в якому часто бував Микола Іванович Пирогов. У 1908 році у палаці було відкрито музей. Чотирма роками пізніше його відвідав Микола ІІ зі своєю родиною. Після Жовтневої революції 1917 року у палаці відкрився музей історії і культури кримських татар. З 1955 року він називався Бахчисарайським історико-археологічним музеєм, а з 1979 року – історико-архітектурним музеєм. У 1930-ті роки під керівництвом архітектора П.І. Голландського палац було відремонтовано. Під час цього ремонту були забілені вапняком розмальовані зовнішні стіни палацу. У 60-ті роки ХХ століття проводилася наукова реставрація розписів і архітектурних деталей палацу, якою займалося українське науково-реставраційне керівництво Держбуду УРСР. Лише тоді зовнішній вигляд палацу було наближено до початкового, але ці роботи тривають і зараз. http://uateka.com/

Kompleks pałacowy chanów krymskich w Bachczysaraju – pałac, miejsce zamieszkania większości chanów krymskich oraz centrum władzy Chanatu Krymskiego. Kompleks otoczony murami znajduje się na lewym brzegu rzeki Churuk-Su i składa się z dwóch bram, Wielkiego Meczetu Chan-Dżami, pałacu głównego, wieży Sokoła, cmentarza chanów, haremu, ogrodów perskich oraz innych zabudowań. Obecnie terytorium pałacu z ogrodami zajmuje około 4,3 hektara, co stanowi mniej niż 25% pierwotnej powierzchni. Jest jednym z trzech muzułmańskich kompleksów pałacowych zachowanych w Europie. Dwa pozostałe to Topkapı w Stambule oraz Alhambra w Granadzie. Pałac został zbudowany w pierwszej połowy XVI wieku przez jeńców pojmanych w czasie wypraw Tatarów na ziemie Rusi oraz obecnej Ukrainy na rozkaz ówczesnego chana Sahiba I Gireja. Prace prowadzone były pod nadzorem osmańskich, perskich oraz włoskich architektów. Wraz z tworzeniem pałacu chan rozpoczął budowę całego miasta Bachczysaraj jako nowej stolicy. Budowę kompleksu zapoczątkowano najprawdopodobniej w 1532 roku. Pierwszym stawianym obiektem był Wielki Meczet Chan-Dżami, który do XVII wieku nazywany był Meczetem Chana Sahib Gireja. Kompleks był wielokrotnie przebudowywany, prawie każdy z chanów zmieniał jego część, dobudowywał nowe lub burzył i budował od nowa inne budynki. W 1736 roku duża część kompleksu została zniszczona przez pożar. Współczesny kształt zachował się właśnie z tego okresu, odbudowy pałacu i większości budynków przez chana Selameta II Gireja. W 1774 roku, w wyniku podpisanych porozumień pomiędzy Rosją a Turcją (Traktat w Küczük Kajnardży), Chanat krymski stał się w zasadzie rosyjskim protektoratem. W 1783 roku Rosja zaanektowała Chanat i zamieniła na prowincję Nowa Rosja. Ostatni chan Şahin Girej opuścił pałac i udał się na emigrację. Kompleks przeszedł na własność rosyjskiego Ministerstwa Spraw Wewnętrznych, w której pozostawał do 1917 roku. Pałac był wtedy w zasadzie niedostępny, ponieważ był odwiedzany przez członków rodziny carskiej. 20 maja 1787 roku odwiedziła go Katarzyna II Wielka. Przebywała w nim trzy dni. W związku z jej przyjazdem przebudowano część pałacu i sprowadzono meble oraz dzieła sztuki z Rosji. W późniejszych latach w pałacu bywali też inni członkowie rodziny carskiej. Między innymi w 1818 roku Aleksander I Romanow, w 1837 roku Aleksander II Romanow, a także Mikołaj II Romanow. W okresie wojny krymskiej (1854–1855) w pałacu znajdował się szpital polowy, w którym częste wizyty składał Nikołaj Pirogow. 7 września 1820 roku kompleks pałacowy odwiedził Aleksander Puszkin. Z jego wizytą związana jest legenda, wedle której Puszkin ułożył dwie róże, białą i czerwoną, w Fontannie łez. Rezultatem jego pobytu w Bachczysaraj było wydanie w 1824 roku Fontanny Bakczysaraju (Бахчисарайского фонтана). Adam Mickiewicz odwiedził miasto i pałac na jesieni 1825 roku. Kilka z sonetów krymskich wydanych w 1826 roku – Bakczysaraj, Bakczysaraj w nocy, Grób Potockiej, Mogiły haremu -opisuje pałac i miasto. Pierwsze muzeum w kompleksie pałacowym zostało otwarte w 1908 roku. W czasie rewolucji w 1917 roku lokalne władze miały kilka pomysłów na wykorzystanie kompleksu pałacowego dla ludu. Jednak dzięki staraniom tatarskiego artysty Huseina Bodanińskiego, który przekonał władze prowincji, w pałacu zorganizowano Muzeum Historii i Kultury Tatarów krymskich. W 1955 roku nazwa muzeum zostało zmienione na muzeum historyczno-archeologiczne, a w 1979 roku na muzeum historyczno-architektoniczne. Od lat 30. XX wieku w kompleksie pałacowym prowadzone są prace konserwatorskie. W 1991 roku w nowo powstałej Ukrainie został utworzony bachczysarajski państwowy, historyczno-kulturalny zespół muzealny. W jego skład wchodzą m.in. Muzeum Historii i Kultury Tatarów Krymskich (właściwy pałac), Muzeum Malarstwa, Muzeum Etnograficzne. W 2003 roku rozpoczęto nowy etap przywracania pałacu do jego pierwotnego stanu. Prowadzone są prace pod ścisłym nadzorem konserwatorskim. Kompleks pałacowy chanów krymskich w Bachczysaraj jest przygotowywany do wpisania na listę światowego dziedzictwa UNESCO.