The first information about the village date back to the XV century. From that time until the XVIII century. it belonged to the Roman Catholic department Kamenetz-Podolsk. Near the village held by Zbruch Walnut terrible way in which the Tartars and the Turks broke into skirts. Tatar attacks were very frequent, almost every year, and in 1516 - the worst, when the village was burned to the ground. Therefore, the higher the Castle Hill, during the Lithuanian princes Koriatovychiv were built towers and walls. In 1538 valashskyy host Peter tried to get the lock - failed and then ordered to cut all those who lived in the walls. In 1674 the Turks seized the castle, all the defenders killed, burned the village. With tears, blood and fires again and again revived village.   In the XVIII century. Kam'yaneckoy bishops restore tverdzhu, built in the courtyard of the palace for his summer vacation.   Chornokozynsku fortress farmers today called Turkish. From two round towers and high walls between them, which was entrance gate, leaving only the foundation. On the northern side of the castle yard of the palace ruins and high round tower that guarded the valley Zbruch.

Pierwsze informacje o miejscowości pochodzą z XV wieku. Od tego czasu, aż do XVIII wieku. należał do działu rzymskokatolickiej Kamenetz-Podolsk. W pobliżu wsi posiadanych przez Zbrucza Walnut strasznym sposobu Tatarzy i Turcy wybuchł w spódnicach. Tatarskie ataki były bardzo częste, niemal co roku, a w 1516 - najgorszy, kiedy wieś została spalona. Dlatego też, większe Castle Hill, podczas litewskich książąt Koriatovychiv powstały wież i ścian. W 1538 valashskyy gospodarz Piotr starał się zamek - nie powiodło się, a następnie kazał wyciąć wszystkich tych, którzy żyli w ścianach. W 1674 Turcy zajęli zamek, wszyscy obrońcy zabili, spalili wioskę. Z łez, krwi i pożary ponownie i ponownie reaktywowana osadę.   W XVIII wieku. Biskupi Kam'yaneckoy przywrócić tverdzhu, zbudowany na dziedzińcu pałacu na jego wakacje.   Chornokozynsku twierdza rolnicy dziś nazywany tureckim. Od dwóch okrągłych wież i wysokich murów między nimi, która była brama wjazdowa, pozostawiając tylko fundamenty. Po północnej stronie dziedzińca zamku ruin pałacu i wysokiej okrągłej wieży, że strzeżonego dolinę Zbrucza.

Перші відомості про село сягають XV ст. З того часу і до XVIII ст. воно належало римо-католицький кафедрі Кам’янець-Подільського. Поруч села по Збручу проходив страшний Волоський шлях, яким татари й турки вривалися на Поділля. Татарські напади були дуже частими, майже кожний рік, а у 1516 р. – найстрашніший, коли село було спалене вщент. Тому на високій Замковій горі, за часів литовських князів Коріатовичів, були побудовані оборонні вежі і мури. В 1538 році валашський господар Петро спробував здобути замок – не вдалося, і тоді наказав вирізати всіх, хто жив за фортечними стінами. В 1674 р. турки захопили замок, всіх захисників перебили, село спалили. Зі сліз, крові і згарищ знов і знов відроджувалось село. В XVIII ст. Кам’янецькі єпископи відновлюють тверджу, будують на подвір’ї палац для свого літнього відпочинку. Чорнокозинську фортецю селяни і сьогодні називають турецькою. Від двох круглих веж і високого муру між ними, де була в’їзна брама, залишились тільки фундаменти. На північному боці Замкового подвір’я збереглися руїни палацу і висока кругла вежа, яка вартувала над долиною Збруча.