The remains of the castle were Torun after several centuries extracted from the ground in 1961. The ruins are located between the Old and New Town and are permanently protected. The first assumption defenses were built here in 1233 as a wood-natural fortress of the Teutonic Knights. Already before the place was settled by people. After a few years, even in the first half of the thirteenth century the first element of brick, which was a fragment of a stone perimeter wall. The castle was the seat of the commander and the convent. The first known Komtur Otto mentioned 1250 years. Work on strengthening progressed very quickly. Probably in 1255 years, the construction of the tower and the entire perimeter of the walls, as demonstrated record of Bishop Henry Sambia. Around 1270 years latrynową tower was built, which is the only part of the castle survived until today. Construction was completed at the turn of the thirteenth and fourteenth century, the elevation of said octagonal tower, which was not included in the precinct walls. From this period dates the construction of the south wing houses later decorated with cloisters. You probably already existed then ward from the north or north-east, it connects with the outdoor section of the wall outside the walls of the castle proper. At the end of the fourteenth century, in the years 1384-1392 the castle was expanded and new buildings rising along the rounded the northern wall. The whole castle was surrounded by an outer ring of walls which greatly expanded its already small area and allowed the erection of new farm buildings in the area interwalls. In the years 1437-1440 the castle was Komtur Konrad von Erlichshausen, who later became grand master of the Order and moved to Malbork. The last Komtur who is holding office in the castle Toruń was Albrecht Kalb in the years 1446-1454. At the beginning of the war Thirteen February 8, 1454, the castle was besieged burghers of Toruń and the army of the Prussian Union and quickly acquire it. As a symbol of the oppression of the Teutonic castle was burnt down and demolished, survived only gdanisko. On the site of the castle by the centuries gradually established embankment, which completely covers the existing remnants of walls. On an embankment in the nineteenth century was established gardens. It was only in the period between the idea of unveiling residues, but the work was interrupted by the Second World War. To the idea returned in 1961 and the work carried out until 1965 discovered the Teutonic fortress walls.

Останки замку були Торунь після кількох століть, витягнутих з землі в 1961 році. Руїни розташовані між Старого і Нового Міста і постійно захищені. Перше припущення оборони були побудовані тут в 1233 як дерев'яний природний фортеці Тевтонського ордена. Уже перед місцем був вирішене людей. Через кілька років, навіть у першій половині тринадцятого століття перший елемент з цегли, який був фрагмент кам'яної стіною по периметру. Замок був резиденцією командувача і монастиря. Перший відомий комтури Отто згадується 1250 років. Робота по зміцненню прогресувала дуже швидко. Ймовірно, в 1255 роки, будівництво вежі і весь периметр стін, про що свідчить запис єпископа Генрі Sambia. Близько 1270 років latrynową вежа була побудована, який є лише частиною замку збереглися до сьогоднішнього дня. Будівництво було завершено на початку тринадцятого і чотирнадцятого століття, підвищення сказав восьмикутна вежа, яка не була включена до складу дільничних стін. З цього періоду датує будівництво південного крила будинків пізніше прикрашені монастирів. Ви, напевно, вже існували тоді відвернути з півночі або північний схід, вона з'єднується з зовнішньої частини стіни за стінами замку правильною. Наприкінці чотирнадцятого століття, в роки 1384-1392 замок був розширений і нові будівлі ростуть уздовж закругленою північній стіні. Весь замок був оточений зовнішнім кільцем стін, які значно розширила свою вже невелику площу і дозволило зведення нових будівель ферми в interwalls області. У роки 1437-1440 замок був комтури Конрад фон Erlichshausen, який пізніше став гросмейстер ордена і переїхав в Мальборку. Останнє комтури який тримає офіс в замку Торунь був Альбрехт Келб в роки 1446-1454. На початку війни Тринадцять 8 лютого 1454, замок був обложений жителями Торуні і армії прусського союзу і швидко придбати його. Як символ гноблення тевтонського замку був спалений і зруйнований, вціліла тільки gdanisko. На місці замку століттями поступово встановлених набережну, яка повністю покриває існуючі залишки стін. На набережній в дев'ятнадцятому столітті була створена сади. Це було тільки в період між ідеєю відкриття залишків, але робота була перервана Другої світової війни. До ідеї повернулися в 1961 році і робота, що проводиться до 1965 не знайшов тевтонські кріпосні стіни.

Pozostałości toruńskiego zamku zostały dopiero po kilku wiekach wydobyte spod ziemi w 1961 roku. Ruiny znajdują się między Starym i Nowym Miastem i są trwale zabezpieczone. Pierwsze założenie obronne powstało tu w 1233 roku jako drewniano-ziemny gród krzyżacki. Już wcześniej miejsce to było osiedlone przez ludzi. Po kilku latach jeszcze w pierwszej połowie XIII wieku wzniesiono pierwszy element murowany, którym był fragment kamiennego muru obwodowego. Zamek był siedzibą komtura i konwentu. Pierwszym znanym komturem był Otto wymieniany 1250 roku. Prace nad umacnianiem postępowały bardzo szybko. Prawdopodobnie już w 1255 roku rozpoczęto budowę wieży i całego obwodu murów, o czym świadczy zapis biskupa sambijskiego Henryka. Około 1270 roku wzniesiono wieżę latrynową, która jako jedyny element zamku ocalała do dziś. Budowa została ukończona na przełomie XIII i XIV wieku wzniesieniem wspomnianej ośmiobocznej wieży, która nie była włączona w obręb murów. Z tego okresu budowy pochodzi południowe skrzydło mieszkalne później ozdobione krużgankami. Prawdopodobnie wtedy już istniało przedzamcze od strony północnej lub północno-wschodniej, z nim łączy się odkryty odcinek muru poza murami zamku właściwego. W końcu XIV wieku w latach 1384-1392 rozbudowano zamek wznosząc nowe budynki wzdłuż zaokrąglonego północnego muru. Cały zamek został otoczony zewnętrznym pierścieniem murów co znacznie powiększyło jego dotychczas małą powierzchnię i pozwoliło na wzniesienie nowych zabudowań gospodarczych na obszarze międzymurza. W latach 1437-1440 komturem na zamku był Konrad von Erlichshausen, który później został wielkim mistrzem Zakonu i przeniósł się do Malborka. Ostatnim komturem piastującym urząd w zamku toruńskim był Albrecht Kalb w latach 1446-1454. Na początku wojny trzynastoletniej 8 lutego 1454 roku zamek oblegli mieszczanie toruńscy i wojska Związku Pruskiego i szybko go zdobyli. Jako symbol ucisku krzyżackiego zamek został spalony i rozebrany, ocalało tylko gdanisko. Na miejscu zamku przez kolejne wieki stopniowo powstał nasyp, który całkowicie przykrył istniejące resztki murów. Na nasypie w XIX wieku założono ogrody. Dopiero w okresie międzywojennym powstał pomysł odsłonięcia pozostałości, jednak prace przerwała druga wojna światowa. Do pomysłu powrócono w 1961 roku i podczas prac prowadzonych do 1965 roku odkryto mury krzyżackiej twierdzy.