Wisnicz Castle was built around the middle of the fourteenth century, probably at the initiative of John Kmity and references in the documents began to appear at the end of the fourteenth century. The original castle is probably the only rectangular perimeter defensive walls with dimensions of 30x50 meters with a square tower at the corner of the east. It is possible that there was also a round tower in the corner of the north. Economic and residential buildings were wooden. At the turn of the fifteenth and sixteenth century, it was already four-and had three towers and fortifications surrounding earth with two gates. After 1516 years Piotr Kmita, the most prominent representative of this family, and one of the most prominent lay people of his time, extended the castle. All residential wings were raised by one floor and dostawiono fourth corner tower, but rather artillery territory of the bastion. For external walls of the south-east wing was built a large building, and the defense system was modernized by replacing the partial wall, while the western gate of the courtyard of the castle grounds was converted into the territory of the bastion. North entrance was fortified bastion. After the death of Peter Kmity in 1553 became the property Barzów and later Stadnickich. In 1593 by the estate was bought by Sebastian Lubomirski. In the years 1615-1621 expansion mansion took his son Stanislaw. Project Baroque reconstruction and fortification bastion developed for him by Maciej Trapola. During the Swedish invasion Stanislaw Lubomirski wanting to save the destruction of the most powerful Polish fortress surrendered it to the Swedes. Army, however, stripped the castle with all the equipment and devastated buildings. After the withdrawal of the invaders castle returned to the ownership of the Lubomirski, but in spite of the work has not been fully restored. In the middle of the eighteenth century became the property of Sanguszkos, then Potocki and Zamoyski. After the takeover by the conqueror castle began to decline, and in 1831 years has fire and was eventually abandoned. In 1901 the castle was bought by the union of ancestral Lubomirski, who started the renovation of the mansion. Since 1928 works were directed by Adolf Szyszko-Bohusz, but were abandoned after the outbreak of the Second World War. After the war the castle was taken over by the state, and since 1949 works were carried out to restore his completely original appearance, which led Alfred Majewski. At the end of the twentieth century the castle was returned to the ownership of the Lubomirski.

Wisnicz Замок був побудований в середині чотирнадцятого століття, ймовірно, з ініціативи Джона Kmity і посилань в документах стали з'являтися в кінці чотирнадцятого століття. Оригінальний замок, мабуть, єдиний прямокутний периметр фортечних стін з розмірами 30х50 метрів з квадратною вежею на розі сході. Цілком можливо, що існує також кругла вежа в кутку на півночі. Економічні і житлових будівель були дерев'яними. На рубежі п'ятнадцятого і шістнадцятого століття, це було вже чотири і три вежі і зміцнення, навколишні землю з двома воротами. Після 1516 Петро Кміти, найбільш яскравим представником цього сімейства, і один з найвідоміших світських людей свого часу, продовжив замок. Всі житлові крила були підняті на один поверх і dostawiono четвертою кутовий вежею, а скоріше артилерійського території бастіону. Для зовнішніх стін південно-східному крилі був побудований великий будинок, і система оборони була модернізована шляхом заміни часткове стіну, в той час як західні ворота дворі замку був перетворений в території бастіону. Північний вхід був укріплений бастіон. Після смерті Петра Kmity в 1553 став власністю Barzów і пізніше Stadnickich. У 1593 році в маєтку був куплений Себастьян Любомирський. У роки 1615-1621 розширення особняк взяв сина Станіслава. Проект в стилі бароко реконструкція та зміцнення бастіон розроблена для нього Мацей Trapola. Під час навали шведів Станіслав Любомирський бажаючи врятувати руйнування самого потужного польського фортеці здався його шведам. Армія, однак, позбавлений замок з усім обладнанням і зруйнованих будівель. Після відходу замка загарбників повернувся у власність Любомирським, але, незважаючи на роботу не був повністю відновлений. В середині вісімнадцятого століття став власністю Sanguszkos, то Потоцького і Замойський. Після захоплення його завойовника замка почали знижуватися, і в 1831 роки має вогонь і був в кінцевому підсумку відмовилися. У 1901 році замок був куплений союзу предків Любомирським, який почав реконструкцію особняка. З 1928 року роботи були спрямовані Адольф Шишко-Богуш, але були залишені після початку Другої світової війни. Після війни замок був захоплений державою, а з 1949 проводились роботи по відновленню його повністю оригінальний зовнішній вигляд, що і призвело Альфреда Маєвського. Наприкінці двадцятого століття замок був повернутий у власність Любомирських.

Zamek w Wiśniczu powstał około połowy XIV wieku prawdopodobnie z inicjatywy Jana Kmity, a wzmianki w dokumentach zaczęły pojawiać się w końcu XIV wieku. Pierwotny zamek to prawdopodobnie tylko prostokątny obwód murów obronnych o wymiarach 30x50 metrów z jedną wieżą kwadratową w narożniku wschodnim. Możliwe, że istniała także okrągła baszta w narożniku północnym. Zabudowa mieszkalna i gospodarcza była drewniana. Na przełomie XV i XVI wieku zamek był już czteroskrzydłowy i posiadał trzy wieże oraz otaczające go fortyfikacje ziemne z dwiema bramami. Po 1516 roku Piotr Kmita, najwybitniejszy przedstawiciel tego rodu i jedna z najwybitniejszych osób świeckich tamtych czasów, rozbudował zamek. Wszystkie skrzydła mieszkalne zostały podniesione o jedną kondygnację oraz dostawiono czwartą narożną wieżę, a raczej artyleryjską basteję. Do zewnętrznych murów skrzydła południowo-wschodniego dobudowano duży budynek gospodarczy, a system obronny zmodernizowano zastępując częściowo murem, natomiast zachodnią bramę wjazdową na dziedziniec podzamcza przekształcono w basteję. Wjazd północny został umocniony bastionem. Po śmierci Piotra Kmity w 1553 roku przeszedł na własność Barzów, a później Stadnickich. W 1593 roku posiadłość kupił Sebastian Lubomirski. W latach 1615-1621 rozbudowy rezydencji podjął się jego syn Stanisław. Projekt barokowej przebudowy i umocnień bastionowych opracował dla niego Maciej Trapola. W czasie potopu szwedzkiego Stanisław Lubomirski chcąc oszczędzić zniszczeń tej najpotężniejszej polskiej fortecy poddał ją Szwedom. Wojska jednak ogołociły zamek z całego wyposażenia i zdewastowali zabudowania. Po wycofaniu się najeźdźcy zamek wrócił na własność Lubomirskich, jednak mimo prowadzonych prac nie został w pełni odrestaurowany. W połowie XVIII wieku przeszedł na własność Sanguszków, a potem Potockich i Zamoyskich. Po przejęciu przez zaborcę zamek zaczął podupadać, a w 1831 roku uległ pożarowi i został ostatecznie opuszczony. W 1901 roku zamek został wykupiony przez Zjednoczenie Rodowe Lubomirskich, którzy rozpoczęli remont rezydencji. Od 1928 roku pracami kierował Adolf Szyszko-Bohusz, ale zostały przerwany po wybuchu drugiej wojny światowej. Po wojnie zamek przejęło państwo, a od roku 1949 prowadzone były prace mające przywrócić mu całkowicie dawny wygląd, które prowadził Alfred Majewski. W końcu XX wieku zamek wrócił na własność Lubomirskich.