The history of the palace in Krasków dates back to the XIIIth cent., when at the place of a present building stood a wooden-earth borough. At its place in the XIVth cent. a brick knight’s castle was constructed. Then the building was often changing its hands. In the years of 1611-1616 Zygmund von Zedlitz rebuilt the castle, which was destroyed 51 years later during the Thirty Years War. The next destructions were brought about by the fire from 1742. The monument was then rebuilt in a style of a baroque palace. In 1848 the building was passed in bequest into hands of Rudolf von Salisch, whose family ruled over the palace till the end of the World War II. After the war as it usually tended to be with that type of buildings, the palace became the seat of PGR (state-owned collective farm), which contributed to a considerable devastation. Next the castle had a few different private owners until 1992 when its restoration was started. Since then the castle houses a hotel. http://www.polishcastles.eu

Долина Дворцов и Cадов в Нижней Силезии - единственное и неповторимое для Польши место, где находится до четверти всех замков и дворцов страны. Это место находится недалеко от Елены-Гуры, и здесь на отрезке в сто километров сконцентрировано 30 готических замков, башен, особняков эпохи Ренессанса, барочных дворцов и удивительных зданий 19 века с впечатляющими ландшафтными парками. О некоторых расскажем подробнее. Дворец Краскув находится в Свидницкого уезде, на территории гмины Марциновиця. Согласно историческим источникам, в 1250 году здесь стоял укрепленный рыцарский замок. И он был уничтожен во времена Тридцатилетней войны. И только в 18 веке крепость была восстановлена, чтобы вскоре снова превратиться в руины. Эти руины купил граф Давид Сигизмунд фон Цайдлиц унд Лайпе, который взялся за восстановление дворца, и поручил это одному из самых знаменитых в мире строителей - Фишеру фон Эрлах. Именно этот зодчий построил императорский дворец Шенбрунн в Вене, барочные церкви в Зальзбурге, дворец Клам-Галлас в Праге и другие свои пышные творения. В результате его работ был создан дворец, полностью лишен оборонного характера, зато ставший одним из красивейших в Европе образцов стиля рококо. Во время Второй мировой войны дворец был уничтожен, а в 1945 году опустошеное здание ничем не напоминала роскошную усадьбу в ее лучшие времена. И через полвека заброшенный и разрушенный дворец получил нового владельца в лице австрийца Томаса Гамперла. В 1992 году началось восстановление дворца. Не только интерьер должен соответствовать прежнему статусу и роскоши дворца, но также прилегающая территория, парк. И с этой задачей новые владельцы справились. Сейчас дворец восстановлен и здесь находится отель класса люкс. Между тем, при дворце действует детский сад на 18 местных детей, при том пребывания детей из малообеспеченных семей оплачивается «Фондом Красков». Любоваться внешним видом дворца можно во время прогулок по парку. Но внутренний интерьер доступен туристам лишь частично, например можно осмотреть старую библиотеку. Сейчас здание имеет два этажа, подвал и мансарду. Архитектурной ценностью считается передний фасад - семивисевий, разделен пилястрами.

Долина Палаців і Cадів у Нижній Сілезії – єдине і неповторне для Польщі місце, де знаходиться аж чверть усіх замків і палаців країни. Це місце знаходиться недалеко від Єленьої-Гури, і тут на відтинку у сто кілометрів сконцентровано 30 готичних замків, башт, особняків доби Ренесансу, барокових палаців і дивовижних будівель 19 сторіччя із вражаючими ландшафтними парками. Про деякі розповімо докладніше. Палац Краскув знаходиться в Свидницькому повіті, на території гміни Марціновиця. Згідно з історичними джерелами, у 1250 році тут стояв укріплений лицарський замок. Та він був знищений у часи Тридцятирічної війни. І лише у 18 сторіччі фортеця була відновлена, аби невдовзі знову обернутися на руїни. Ці руїни купив граф Давид Сигізмунд фон Цайдліц унд Лайпе, який взявся за відновлення палацу, і доручив це одному з найзнаменитіших у світі будівельників - Фішеру фон Ерлаху. Саме цей зодчий спорудив імператорський палац Шенбрунн у Відні, барокові церкви у Зальзбурзі, палац Клам-Галласів у Празі та інші свої пишні творіння. У результаті його робіт було створено палац, повністю позбавлений оборонного характеру, зате такий, що став одним із найкрасивіших у Європі зразків стилю рококо. Та під час Другої світової війни палац був знищений, і у 1945 році спустошена будівля нічим не нагадувала розкішну садибу у її найкращі часи. Та через півстоліття занедбаний і зруйнований палац отримав нового власника в особі австрійця Томаса Гамперла. У 1992 році почалося відновлення палацу. Не тільки інтер’єр мав відповідати колишньому статусу і розкоші палацу, але також прилегла територія, парк. І з цією задачею нові власники справилися. Нині палац відновлено і тут знаходиться готель класу люкс. Між тим, при палаці діє дитячий садок на 18 місцевих дітей, при тому перебування дітей з малозабезпечених сімей оплачується «Фондом Красков». Милуватися зовнішнім виглядом палацу можна під час прогулянок парком. Але внутрішній інтер’єр доступний туристам лише частково, наприклад можна оглянути стару бібліотеку. Зараз будівля має два поверхи, підвал та мансарду. Архітектурною цінністю вважається передній фасад - семівісевий, розділений пілястрами. http://www.polscha.travel

Zamek został zbudowany około połowy XIV wieku na miejscu wcześniejszego grodu obronnego. Do lat dziewięćdziesiątych XIV wieku był w rękach rodu von Tshirn. Na przełomie XV i XVI wieku należał do starosty księstwa świdnicko-jaworskiego Jana von Seidlitz. W latach 1611-1616 zamek pod rządami Zygmunta von Zedlitz przebudowano. Jednak już w 1667 roku w czasie wojny trzydziestoletniej odnowiony obiekt został zniszczony. Podczas odbudowy po pożarze z 1742 roku zamek zmieniono w barokową rezydencję projektu architekta Fischera von Erlach. Przebudowę ukończono 18 października 1746 roku. W 1806 roku zamek zajęły wojska napoleońskie. W 1848 roku zamek w wyniku wykonania testamentu Charlotty Fryderyki staje się własnością Rudolfa von Salisch, jej kuzyna. Do czasów drugiej wojny światowej rezydencja pozostawała w rękach tego rodu. Po wojnie obiekt niszczał w wyniku złego użytkowania przez PGR. W latach dziewięćdziesiątych po gruntownym remoncie znalazł w nim miejsce hotel.