This architectural monument to Romanticism is one of the shiniest pearls in the necklace that is Crimea. Created by people in tandem with nature, the Vorontsov Palace has amazed guests with its original look for almost two centuries. The Palace was build in the middle of the 19th century as summer residence of Russian statesman, Prince Mikhail Vorontsov, who was the governor-general of Russia’s south. It was built from the local stone diabase, famous for its hardness. The palace was designed by Queen Victoria’s court architect Edward Blore, who had already shown his talent in designing London’s Buckingham Palace and Scotland’s Walter Scott Castle. As planned, the buildings of the palace complex correspond with the mountain peaks. This creates an illusion that the palace’s towers and edges follow the outline of Ai-Petri, harmoniously blending with the landscape. Each of the buildings that make up the architectural ensemble embodies a certain historic style; one can trace the development of the medieval architecture just by looking at the Vorontsov Palace! The northern facade is created in the Tudor style, based on English Gothic architecture, and is reminiscent of British artistocrats’ menacing castles of the 16th century. And the southern facade, turned to the Black Sea, illustrates the Moresque style, looking festive and lavishly decorated. The Lion Terrace spreads out in front of the palace, from which a grand staircase descents. It is guarded by six white marble lions, which were created by Italian sculptor Bonnani. The interior of the Vorontsov Palace amazes no less than its exterior. The main rooms have their own styles. They are filled with oak and redwood furniture, are decorated with fanciful carving and molding, and their walls are decorated with works of famous English, French, and Italian artists. But the palace’s main decoration is the beautiful Winter Garden with statues of the Vorontsov family and copies of ancient artists’ sculptures. The Prince’s descendants remained the owners of the palace until 1917. After the revolution and the establishment of Soviet authority in Crimea, the Vorontsov Palace was turned into a museum, receiving its first visitors in 1921. Its collection consists of furniture, decorations, utensils, books, and paintings. The World War II period was the most difficult in the history of the museum: the Nazis took a lot of valuable works to Germany. There is one more historic event connected with World War II. Having arrived in Yalta for the 1945 Allies’ conference (USSR, UK and USA), where the destiny of the post-war world was defined, the English delegation lead by Winston Churchill stayed here. The Vorontsov Park near the palace draws special attention. It is a fine example of landscape art. On a territory of 40 hectares, its creators gathered picturesque alleys and glades, unique lake and waterfall systems, exotic trees and plants that stay green all year round. http://discover-ukraine.info/

Воронцо́вський пала́ц — пам'ятка архітектури та історії в м. Алупка (Автономна Республіка Крим). Бажання мати парадну резиденцію спонукало володаря розпочати створення палацово-паркового ансамблю. Спочатку роботи почалися на південному схилі. Первісні будови вели архітектори Франц Боффо і Томас Гаррісон. Англійські родичі графа Воронцова дозволили вийти на королівського архітектора Британії Едварда Блора, який і створив проект з включенням вже побудованих частин (арабська ніша південної центральної частини палацу). Сам Блор до Криму не приїжджав, але був добре обізнаний про рельєф місцевості та етапи будівництва. На відміну від застиглих форм пізнього класицизму, що панував в Росії, палац побудовано з використанням історичних стилів Англії (пізня готика, тюдорівський стиль 16-17 століть, тобто романтизм початку 19 ст.). В стилі класицизму побудували лише павільйон Чайний будиночок в Нижньому парку. Матеріалом став місцевий камінь вулканічного походження — сірий діабаз. Дуже твердий, більш ніж відомий граніт, він надав будівлям особливого колориту середньовіччя. Етапи будівництва: 1) Столовий корпус, 1830–1834 2) Центральний корпус, 1831–1837 3) добудова Більярдної до Столового корпусу, 1841-42 4) Гостьовий корпус, вхідні флігелі, усі башти, п'ятикутник госп. корпусів, 1838–1844 5) Бібліотечний корпус, 1842–1846 Усе будівництво тривало з 1828 по 1848 рр. Одно і двоповерхові будівлі розташовані на вісі схід-захід з двома брамами. Західна брама головна, східна менша за розмірами, але краща за естетичними ознаками. Північний фасад палацу виходить у маленький двір, з якого відкривається панорама гори Ай-Петрі. Найбільший обсяг земляних робіт припав на період 1840–1848 рр., коли військові саперного батальйону зробили тераси перед південним фасадом палацу. Особливості місцевості (глиби каміння, маленький потічок, рідкий ліс на півночі ділянки) були вдало використані при створенні пейзажного парку на північній стороні ділянки. Серед садівників, що працювали тут, К.Кебах, В.Гунт, М. Третьяков, Бишкович, Глущенко. Нижній парк має більш регулярне планування, а припалацова територія насичена скульптурами та фонтанами (мармурові леви скульптора з Італії Джованні Бонанні, фонтани Амурів, Трільбі, Мушля). Кожна зала палацу має своє оздоблення. На додачу особливу атмосферу підтримують меблі англійських, французьких майстрів 18-19 століть, годинники, світильники, дзеркала, ліхтарі. Шедевром дерев'яного різьблення є шафа в Китайському кабінеті палацу. Парадний вестибюль нагадує подібні в аристократичних замках Британії. Стіни прикрашені парадними портретами, серед яких портрет О. Браницької 1781 року (художник Річард Бромптон, 1734–1783, Англія), портрет князя Григорія Потьомкіна (невідомий художник 18 ст.) тощо. Портрет Браницької слід віднести до вдалих з двох міркувань. Бромптон працював в Російській імперії всього близько трьох років і помер в Петербурзі. На теренах України це майже єдиний парадний портрет Бромптона, датований і підписаний майстром. Парадна їдальня оздоблена балконом для музик, камінами, колекціями порцеляни, кришталю, визолоченої бронзи. В оздоби їдальні введені великі за розмірами полотна художника з Франції на ім'я Гюбер Робер. Сюжети — фантастичні пейзажі Робера на теми давньоримських будівель Італії. У колекції порцеляни увагу привертають дві великі за розмірами вази у формі давньогрецьких кратерів. Це витвори Імператорського порцелянового заводу в Петербурзі. Вази заввишки 60 сантиметрів і змонтовані з окремих частин. Бічні сторони прикрашені реалістично створеними пейзажами, що викликало подив сучасників, звиклих до пейзажів олійними фарбами на полотні. Повагу викликали розміри і віртуозно створений морський пейзаж на порцеляновій основі непрямокутної форми. Серед рідкісних оздоб інтер'єрів — солом'яні шпалери з вишивками кольоровими нитками доби класицизму. Подібні були особливістю дворянських садиб Росії і майже єдині збережені в Україні. Серед оздоб залів — витвори декоративної бронзи і стародавніх годинників майстрів Франції — П'єра Філіпа Томіра, Л. С. Равріо, П. В. Русселя, Ледюра. Витвори Томіра поціновувались найбільше, саме вони прикрасили збірки палаців — Тюїльрі в Парижі, Зимового палацу в Петербурзі, палацу Демідова у Флоренції, замку Фонтенбло. Окрасою палацу став Зимовий сад. Аристократичний палац неможливо уявити без колекції живопису. Своя колекція картин є і в Воронцовському палаці Алупки. Англійське виховання власника палацу графа Воронцова спричинило появу в палацовій збірці меблів і картин англійських майстрів, що було рідкісним на теренах Російської імперії. Але домінували твори художників Фландрії, Голландії, Італії, Франції. Тут зберігають твори П.Снейєрса, К Нетшера, Карло Маратті, Вільяма Хогарта, Джорджа Доу. У парадному вестибюлі представлено декілька парадних портретів родичів Воронцових різних майстрів (художник Річард Бромптон та ін.). Палацова бібліотека налічувала 25.000 томів. Після більшовицького перевороту 1917 року бібліотека вивезена в Росію. Тут мешкало три покоління Воронцових. Після 1917 року вони вимушено емігрували за кордон. Нащадки живуть у США. При СРСР палац націоналізували, з 1921 р. створено музей. У роки Другої світової Крим був захоплений німецько-фашистськими військами. У палаці був будинок відпочинку німців. Колекції музею не встигли евакуювати, і їх пограбували. Відомо про вивезення 537 предметів мистецтва, картин і гравюр. Після війни частину їх повернули в музей. Приміщення палацу врятували, що є величним вчинком наукового співробітника музею С. Г. Щеколдіна. Під час Кримської (Ялтинської) конференції у Воронцовському палаці Алупки розмістили делегацію з Британії. З 1956 р. за наказом з Москви тут відновлено роботу музею.

Pałac księcia Woroncowa w Ałupce to jeden z ciekawszych zabytków na Krymie. Już sam pałac sprawia dość niesamowite wrażenie - jego fasada północna to głównie neogotyk, natomiast fasada południowa wzorowana jest na architekturze mauretańskiej. Oglądając zdjęcia można odnieść wrażenie, że to dwa oddzielne budynki. Trzeba przyznać, że miejsce pod budowę swojego pałacu wybrał książę Woroncow rewelacyjne - z okien fasady północnej lub z dziedzińca przed tą fasadą mógł sobie oglądać góry, natomiast po przeciwnej stronie zbudował park schodzący zboczem aż do samego morza. Robi wrażenie. Pałac jest bardzo dobrze utrzymany - można się oczywiście przyczepić, że dość pociesznie wyglądają współczesne wentylatory ustawione w pomieszczeniach pałacu obok rzeźb, obrazów i mebli sprzed dwustu lat. Ale można też spojrzeć na to inaczej. Krym, a zwłaszcza jego wybrzeże zdaje się być znacznie lepiej sytuowane od "lądowej" części Ukrainy - tej pomiędzy powiedzmy Lwowem, a Półwyspem Krymskim, gdzie ludzie żyją bardzo skromnie. Wynika to najprawdopodobniej z faktu, że jest to obszar atrakcyjny turystycznie. Jednak to wciąż Ukraina - wygląda na to, że po prostu tylko tyle (i aż tyle) można zrobić dla turystów odwiedzających to miejsce w czasie wielkich upałów. I należy być za to wdzięcznym, bo kiedy zwiedzaliśmy pałac turystów było naprawdę wielu, a grupy bardzo liczne. Fantastyczny jest park. Poza ciekawymi rzeźbami - szczególne wrażenie robią lwy w przeróżnych pozach strzegące wejścia do pałacu od strony południowej - na uwagę niewątpliwie zasługuje roślinność. Ogromne drzewa i krzewy - te najcenniejsze są na szczęście opisane, więc można się dowiedzieć, że oglądamy na przykład siedemdziesięcioletni oleander. Ale nie taki jaki znamy z naszych ogródków czy balkonów - to krzewy osiągające w tutejszym klimacie 6-8 metrów wysokości;) A także pinie, palmy - na niektórych tabliczki wskazywały na wiek 170 lat... http://www.inga.wielbo.pl/