Livadia Palace was a summer retreat of the last Russian tsar, Nicholas II, and his family in Livadiya, Crimea. The Yalta Conference was held there in 1945, when the palace housed the apartments of Franklin Delano Roosevelt and other members of the American delegation. Today the palace houses a museum, but it is sometimes used for international summits. Formerly granted to Lambros Katsonis and later a possession of the Potocki family, the Livadia estate became a summer residence of the Russian imperial family in the 1860s, when architect Ippolito Monighetti built a large palace, a small palace, and a church there. The residence was frequented by Alexander II of Russia, while his successor Alexander III used to live (and died) in the smaller palace. It was perhaps disagreeable associations with the latter circumstance that led his son Nicholas to have both palaces demolished and replaced with a larger structure. In 1909 Nicholas and his wife, Aleksandra, traveled to Italy, where they were captivated by Renaissance palaces shown to them by Victor Emmanuel III. Upon their return, they engaged Nikolay Krasnov, Yalta's most fashionable architect, responsible for the grand ducal residences in Koreiz, to prepare plans for a brand new imperial palace. The Czar's diary indicates that the design was much discussed in the Imperial Family; it was decided that all four façades of the palace should look different. After 17 months of construction, the new palace was inaugurated on 11 September 1911. In November Grand Duchess Olga celebrated her 16th birthday at Livadia. After the February Revolution in 1917, Nicholas's mother, Dowager Empress Maria Feodorovna, fled to Livadia with some other members of the Imperial Family. They were eventually rescued by the British ship HMS Marlborough, sent by the Dowager Empress's nephew, King George V. During the second World War, a ceremony marking the successful completion of the German Crimean Campaign (1941–1942), with the capture of Sevastopol by the German 11th Army under the command of General Erich von Manstein, and Manstein's promotion to the rank of Generalfeldmarschall (Field Marshal), was held in the garden of Livadia Palace on July 6, 1942. Participants included officers, noncoms, and soldiers who were awarded the German "Ritterkreuz" (Knight's Cross) and the "Deutsches Kreuz in Gold"( German Cross in Gold). The palace was once used as a mental institution, and is now a historical museum. Most of the historical furnishings have been lost, but anything that has been recovered can be seen for a small fee. In August 2007 the palace was recognized as a landmark of modern history by the Seven Wonders of Ukraine project. Ukrainian pop singer Sofia Rotaru, who celebrated her 60th birthday at the palace in the company of the presidents of Russia, Ukraine, and Moldavia - the second such meeting since the Yalta Conference - funded the restoration of Livadia Palace in 2008. Numerous academic conferences have been held at the palace. Palace staff actively publish their research. Visitors are particularly interested in the events of 1945. The Livadia Palace is built of white Crimean granite in the Neo-Renaissance style. The edifice features an arched portico of Carrara marble, a spacious Arabic patio, an Italian patio, a Florentine tower, ornate Bramantesque windows, a "balcony-belvedere", and multiple bays with jasper vases. A gallery connects the palace with a neo-Byzantine church of the Exaltation of the Cross, built by Monighetti in 1866. The palace contains 116 rooms, with interiors furnished in different styles. There are a Pompeian vestibule, an English billiard-room, a Neo-baroque dining room, and a Jacob-style study of maple wood, which elicited particular admiration of Nicholas II.

Головна визначна пам'ятка Лівадії - Лівадійський палац, колишній царський маєток. Він являє собою прекрасну білосніжну споруду, що виконана у стилі ренесанс. У тому вигляді, в якому палац постає перед нами сьогодні, він існує з вересня 1911 року. Створювався Лівадійський палац за проектом архітектора академіка Миколи Петровича Краснова на місці старого Великого палацу, побудованого ще в 1866 році архітектором І. Монігетті для дружини Олександра II - імператриці Марії Олександрівни. Оскільки будівля Великого палацу з часом стала непридатною для проживання, його новий власник імператор Микола II, приймає рішення про будівництво нового палацу. Його зведення почалося в квітні 1910 року. Всього за 17 місяців Лівадійський палац було відтворено. Робітники працювали і вдень, і вночі. Це була справжня царська літня резиденція - найясніше сімейство із задоволенням приїжджало сюди на відпочинок. Тут царська родина жила та працювала. У 1925 році після приходу радянської влади в палаці відкрили перший у світі санаторій для селян, а пізніше - кліматичний лікувальний комбінат. Після війни Лівадійський палац став використовуватися як місце відпочинку високопоставлених партійних діячів. Тільки в 1993 році Лівадійський палац став державним музеєм. Лівадійський палац, робочий кабінет царя Лівадійський палац - один із найяскравіших архітектурних пам'яток Криму. Кут східного фасаду палацу прикрашає химера - міфічне чудовисько з пащею лева, тулубом кози і зміїним хвостом. Сьогодні у будівлі літньої резиденції Миколи II відвідувачам представлені музейні експозиції - фотографії, меблі, предмети інтер'єру та побуту родини Романових, історичні документи. Парадні зали палацу, робочий кабінет царя, будуар його дружини, класні кімнати їх дочок та інші зали - по можливості все збережено в їхньому первозданному вигляді. Музейним надбанням Лівадійського палацу стало також все, що стосується Ялтинської конференції, що відбулася тут у 1945 році. Лівадійський палац є одним із найбільш відвідуваних туристичних об'єктів Криму. http://ua.dorogovkaz.com/

Pałac w Liwadii – pałac w Liwadii na Półwyspie Krymskim. Początki założenia parkowo-pałacowego sięgają 1834, gdy polski magnat Leon Potocki, syn Seweryna, na zakupionym przez siebie terenie zbudował niewielką rezydencję, kaplicę katolicką i park. W 1860, po śmierci Potockiego, posiadłość kupił cesarz Aleksander II Romanow. Na jego polecenie Hipolit Monigetti przebudował dom Potockich na pałac, zbudował kaplicę prawosławną i wybudował Mały Pałac (dziś nie istnieje) oraz oranżerię. W 1895 znacząco powiększono i odnowiono park Potockich. W 1910–1911, na polecenie Mikołaja II Romanowa, rozebrano stary budynek, w miejscu którego architekt Nikołaj Krasnow wybudował neorenesansowy pałac, większy i bardziej reprezentacyjny, zwany Białym lub Wielkim. Zbudowany jest z białego górnokredowego wapienia przywiezionego z Inkermanu, fasady i wnętrza ma wykończone białym marmurem karraryjskim oraz białymi stiukami, czemu pałac zawdzięcza swą nazwę. Wewnątrz pałacu powstało tzw. „Patio włoskie”, również bogato zdobione marmurem i w stylu neorenesansowym. Krasnow dobudował do świątyni Potockich zachodnią część, znacznie powiększając pierwotną kaplicę. W następnych latach powstało w kompleksie kilka budynków gospodarczych oraz rezydencji dworzan. Pałac w Liwadii był ulubionym miejscem letniego wypoczynku władców Rosji. Zmarł tu w 1894 cesarz Aleksander III Romanow. Rodzina ostatniego rosyjskiego monarchy Mikołaja II przebywała tu czterokrotnie i spędziła łącznie rok. Po rewolucji bolszewickiej i ostatecznym upadku władzy białych pałac upaństwowiono. W latach 1925–1974, z krótkimi przerwami w całym kompleksie mieściło się sanatorium. Od 16 lipca 1974 w Wielkim Pałacu mieści się muzeum, początkowo poświęcone głównie Konferencji jałtańskiej (podczas jej trwania w liwadyjskim pałacu rezydował prezydent Stanów Zjednoczonych Franklin D. Roosevelt), a obecnie także rodzinie carskiej Mikołaja II. Wyposażenie ruchome z czasów carskich nie zachowało się. W parku pałacowym liczne cenne okazy drzew, m.in. mamutowców, ale park jest zaniedbany. W parku liwadyjskim, w jednym z budynków gospodarczych z czasów carskich, zbudowano organy złożone z 4600 piszczałek.