Yahilnytskyy castle rightly considered one of the most powerful and impregnable castles of Podolia. It was built in 1630 on the orders of the Crown Hetman Stanisław Lanckoroński. It is located on a high ledge above the river Cherkaska. The castle is triangular in plan, made up of stone. Under the castle there are spacious dungeons. In 1648 Bohdan Khmelnytsky's Cossacks made their first trip to Galicia, but they didn't conquered Yahilnytskyy castle. The successful siege was in 1655. Then Cossacks stormed strengthening in cooperation with the Moscow troops. Perhaps then the castle could survive, but inside it revolted locals. After signing a Buchach peace treaty Buchach, Yahilnytsya with other lands of Podolia ceded to Turkey. In the castle there was housed a garrison of Turkish sultan. In 1672 the Polish royal troops drove them out. Military history for the fortress ended with the reconquest of the Turks Kamenetz-Podolsk in 1699. So by the end of XVIII century the castle had become more manor than a citadel. But in the end it was left to the Austrian government. In the XIX century austrian authorities ordered to fill the trenches and make out part of the fortifications and buildings were used as a tobacco and potassium carbonate factory (evidence of this - an old postcard). To the factory there was built railways. Tobacco-fermentation factory existed here in the Soviet Union. Building remained its defensive nature, despite the restructuring. Well preserved 6-meter walls of Lanckoroński former palace (1610).

Ягі́льницький за́мок (також За́мок Лянцкоро́нських) — пам'ятка архітектури національного значення. Знаходиться в селі Нагірянка Чортківського району Тернопільської області. Родинне гніздо Лянцкоронських — Ягільницький замок збудували у 1630 році в селі Ягільниця на річці Черкаска за наказом польного коронного гетьмана Станіслава Лянцкоронського. Частину споруд добудовано у XVIII–XIX століттях, одну будівлю — в ХХ ст. Фортеця належала до найкращих і найміцніших на Поділлі. У XIX ст. австрійська влада здійснила перебудову споруди і облаштувала там тютюнову фабрику, яку за радянської влади замінив тютюново-ферментаційний завод. За часів незалежності він став приватним, відтак почав потроху занепадати. Зараз Ягільницький замок розташований не у Ягільниці, а сусідньому селі Нагір'янці, яке утворили, розділивши старе місто по річці Черкасці. Давня фортеця стоїть на високому пагорбі над річкою, з яким пов'язана вся її історія. Твердиня збереглася досить добре: височіють мури з гладкого тесаного каменю над Черкаскою, стоять старі будинки з дерев'яними сходами і склепінчастими стелями. До льохів Ягільницької фортеці можна потрапити кам'яними сходами, але вони відкриті лише частково: входи у довгі ходи стоять замуровані. Надворі замок оточує тераса, з якої відкриваються краєвиди на розташовану в долині Ягільницю і сусідній ліс. Ягільницька фортеця — одна з найкраще збережених пам'яток архітектури в Тернопільській області. Одна з історій розповідає, що фортецю з лісом сполучає таємне підземелля, яким могли рятуватися оборонці. Жоден із нападників так і не зміг знайти шлях до нього, і 1648 року замок витримав облогу козаків Богдана Хмельницького, а в 1655 році його здобули тільки через зраду в рядах захисників. Втім, підземелля, як розповідають місцеві мешканці, збереглися досі і в часи Другої світової війни в них переховувалися вояки УПА. Ще одна історія розповідає, що підземелля Ягільницького замку ведуть і до фортеці у Червоногороді біля Ниркова, що у Заліщицькому районі. Є свідчення, що в цих льохах подекуди могли розминутися два вози. Цікавою є також історія роду-засновника фортеці, який відомий з XIV століття. Усі чоловіки Лянцкоронські займали поважні посади у Речі Посполитій: були гетьманами, генералами, воєводами, старостами і єпископами. Так, фундатор замку Станіслав Лянцкоронський відзначився у багатьох битвах, був воєводою брацлавським, руським, польним коронним гетьманом, воював проти козаків гетьмана Хмельницького на Вінниччині, де його переміг полковник Іван Богун. Неординарною була наша сучасниця Кароліна Лянцкоронська, котру гітлерівці засудили до смертної кари. Але вона врятувалася, вступила до польської армії, пізніше стала меценатом, постійно жила в Римі. За її допомогою відновили костел у Ягільниці. Жителі Нагірянки розповідають, що пані Лянцкоронська хотіла навіть замок відновити, але зробити це завадила смерть.

Zamek w Jagielnicy-Nagórzance – zamek wybudowany pod koniec XV w. jako drewniany, znajduje się na wzniesieniu w małej miejscowości Nagórzanka obok Jagielnicy. Warownia została przebudowana na murowaną na przełomie XVI/XVII w. przez Stanisława Lanckorońskiego, wojewodę ruskiego i hetmana wielkiego koronnego. W 1648 r. zamek oparł się najazdowi kozackiemu, ale już w 1655 r. na skutek zdrady został zdobyty. W 1672 r. w wyniku utraty przez Polskę wschodnich ziem na rzecz imperium osmańskiego na mocy pokoju w Buczaczu stał się siedzibą Ibrahima Szejtana. Odbity przez Polskę już w 1699 r. na mocy pokoju w Karłowicach i po odbudowie ze zniszczeń wojennych został rezydencją Lanckorońskich. W 1817 roku Antoni Lanckoroński sprzedał zamek rządowi austriackiemu. który urządził w nim dużą fabrykę tytoniu. Funkcjonowała ona z przerwami do lat 90. XX w. Od 2000 r. zamek stanowi własność prywatną. Zamek znajdował się na wysokim i stromym, trudnym do zdobycia wzgórzu, a umiejętne jego ufortyfikowanie bastionowe zrobiło z niego warownię nie do zdobycia. W skład zamku wchodziły budynki mieszkalne i gospodarcze, od południa broniły go dwa bastiony, wjazd prowadził przez bramę poprzedzoną mostem nad głębokim rowem. Na bramie zamku zachował się kamienny herb Lanckorońskich.