The history of the Rogalin Palace harks back to the second half of the 18th century, when Kazimierz Raczynski, later Royal Marshal at the court of Stanislaw August Poniatowski, became the owner of the estate. A late baroque palace complex was erected for him in the period 1768-1774; it was designed by an unknown architect, most probably from the Warsaw-Saxon circle. In the 1780s the interior of the palace was modernised in a classicist style; the most outstanding royal architects of the time, Domenico Merlini and Jan Christian Kamsetzer, were the authors of the design. Rogalin's owner in the period 1810-1845, Edward Count Raczynski, converted the ball hall into an armoury with neo-gothic furnishings and placed there a collection of objects of national and historical value. In addition, the palace chapel in the southern wing was converted to a library and an archive. In 1820, at the eastern end of the foundation axis he erected a chapel - a replica of the Roman temple Maison Carree in Nimes near Marseilles - which served the function of the family mausoleum; the entire complex was extended by a landscape park. In the 1890s Edward Aleksander Raczynski, the fifth heir of Rogalin, along with his wife Roza nee Countess Potocka, created a neo-baroque library in the palace and had the entire palace overhauled. The renovation work was designed and led by the Cracow-based architect Zygmunt Hendel. In 1910 Edward Aleksander Raczynski had a building of a gallery of painting erected next to the palace and placed there the collection of Polish and European painting of the period he had been gathering since the 1880s. At that time this was one of the few buildings erected in Poland with the intention of being open to the general public. During World War II, when the palace was the seat of the Hitlerjugend Gebietsfuhrerschule, and immediately after the war the furnishings of the palace were almost completely dispersed.

Неподалік Познаня, на правому березі Варти знаходиться невеличке село Рогалін. Його населення складає біля 700 мешканців. Але воно відоме на весь світ завдяки тому, що тут, в центрі Великопольщі знаходиться визначна пам’ятка архитектурно-паркового мистецтва – Палац Рачинських. Точне місцезнаходження Рогаліна можна побачити на карті. Все почалося в 17 столітті, коли Володимир Рачинський купил село Рогалін і почав будувати тут свій родовий маєток. Будівництво йшло довго. Практично в такому вигляді, як його можна побачити тепер, Палац Рачинських постав лише в 18 столітті. Щоб оцінити архитектурний задум цього творіння, краще побачити його з висоти пташиного польоту. В палаці відбувалося досить багато історичних подій. Саме тут був підписаний мирний договір між наполеонівською Францією та Саксонією в 1806 році. А 1848 році, під час Великопольського повстання тут була одна з резиденцій ватажків повстання. Тоді перемогли прусси. Вони придушили повстання і розграбували Палац. Ще раз Палац був розграбований під час другої світової війни. На цей раз гітлерівськими військами. Палац сьогодні є однією з найбільш відвідуваних памяток архитектури Великопольщі. Внутрішні інтер’єри Палацу являють собою музейну експозицію. Сьогодні тут діє відділення Познаньського музею. Крім безлічи предметів старовини, тут є також картинна галерея, в якій можна побачити картини таких відомих європейських та польських художників, як Ян Матейко або Клод Моне. Крім того, привертає увагу багата колекція рогалінських карет. Біля Палацу розташований парк, який також є витвором мистецва.

Pałac w Rogalinie - zabytkowy pałac we wsi Rogalin w województwie wielkopolskim. Pałac w Rogalinie wybudował w latach 1770-1776 Kazimierz Raczyński pełniący funkcję pisarza koronnego, a następnie starosty generalnego Wielkopolski i marszałka nadwornego koronnego. Z jego inicjatywy powstało późnobarokowe założenie pałacowe w typie entre cour et jardin (pomiędzy dziedzińcem, a ogrodem), które przetrwało do dziś w pierwotnym kształcie. Autorem projektu był przypuszczalnie twórca z kręgu saskich architektów działających ówcześnie w Warszawie. W trakcie budowy Kazimierz Raczyński zamówił u Dominika Merliniego i Jana Chrystiana Kamzetzera zrealizowany częściowo klasycystyczny projekt elewacji i wnętrz (sień i schody paradne). Za pałacem rozciąga się ogród francuski z zamykającym go kopcem, z którego dawniej rozpościerał się widok w kierunki rzeki Warty. W latach 1817-1820 wnuk Kazimierza, Edward Raczyński wzniósł w ogrodzie kościół-mauzoleum pod wezwaniem św. Marcelina wzorowany na rzymskiej świątyni maison carree w Nimes we Francji oraz poszerzył założenie o park krajobrazowy. W pałacu z kolei przebudował salę balową na neogotycką zbrojownię mającą sławić dawne dokonania militarne Polaków. W 2 połowie XIX wieku powstała obecna forma dziedzińca, z gazonem i alejami kasztanowymi. W końcu XIX wieku Edward Aleksander Raczyński i jego żona Róża z Potockich, przeprowadzili remont pałacu przekształcając dawną barokową salę jadalną na neobarokową bibliotekę projektu Zygmunta Hendla. W 1910 roku powstał budynek galerii, w którym umieszczono dostępną dla publiczności kolekcję malarstwa europejskiego i polskiego przełomu XIX i XX wieku, uznawaną przed II Wojną Światową za najlepszy zbiór malarstwa współczesnego na ziemiach polskich. Galeria malarstwa mieszcząca się w budynku z 1910 roku zawiera zbiory gromadzone przez czterdzieści lat przez Edwarda Raczyńskiego i zgodnie z jego wolą udostępnia dla zwiedzających około 250 z ponad 300 prac ocalałych z pierwotnego zbioru. Galeria ma w swoich zbiorach prace takich artystów jak: (Portret damy w czarnej sukni (Janiny Poznańskiej)), Olga Boznańska, Julian Fałat, Aleksander Gierymski, Jacek Malczewski (Melancholia, Tobiasz i Parki), Jan Matejko (Dziewica Orleańska), Leon Wyczółkowski, Stanisław Wyspiański, Albert Besnard, Maurice Chabas, Wlastimil Hofman czy Paul Delaroche. Galeria stanowi oddział Muzeum Narodowego w Poznaniu. Kościół ukończony w 1820 roku nosi wezwanie św. Marcelina na cześć Marcelina Lubomirskiego, kuzyna fundatora, poległego podczas oblężenia Sandomierza w 1807 roku. Wzorem dla kościoła była świątynia rzymska z I w. p.n.e. w Nimes, we Francji. Kościół ma dwie kondygnacje. Górna pełniła funkcję kaplicy pałacowej i wyposażono ją w ołtarz z 1832 roku wraz z antepedium projektu Franciszka Lanciego. Po lewej stronie znajduje się płaskorzeźba z marmuru z 1880 roku przedstawiająca Marię z Krasińskich Raczyńską, pierwszą żonę Edwarda Aleksandra, z dwojgiem dzieci. Dolna część kościoła pełni rolę mauzoleum rodu Raczyńskich. Spoczywa w nim m.in. ciało hrabiego Edwarda Bernarda Raczyńskiego, który w latach 1979-1986 był prezydentem RP na uchodźstwie. Spoczywa tam także Konstancja i Roger Raczyńscy oraz serce fundatora świątyni Edwarda Raczyńskiego.

Дворец Рачиньских в Рогалине - барочный дворец восемнадцатого века, расположенный в 20 км южнее Познани, на реке Варта, в Великопольском воеводстве. Сегодня дворец Рачиньских является филиалом Национального музея Познани, здесь можно увидеть произведения таких художников, как Ян Матейко, Яцек Мальчевский, Властмил Хофман, Поль Делярош и другие. Строительство дворца началось в 1768 году по заказу Казимежа Рачиньского. Строительные работы длились до 1815 года и были продолжены Филиппом Рачиньским. Первоначальный проект барочного дворца принадлежал Джону Фредерику Ноблю, но стиль вскоре вышел из моды. Тогда были приглашены известные варшавские архитекторы: Ян Кристиан Камзетцер и Доменик Мерлини, которые начали реконструкцию здания в неоклассическом стиле. Интерьер разделен на две части – на жилую и гостевую зоны. На первом этаже был устроен бальный зал для приемов большого количества гостей. Перед дворцом был построен Двор чести – парадная постройка с колоннами и скульптурами. В 1820 году в парке была открыта школа верховой езды. В 1810-1845 годах интерьер парадного зала на первом этаже был переделан в неоготическом стиле и оформлен лепниной. Внутри была выставлена коллекция памятных вещей семьи, а также произведений искусств. Дворцовая часовня был преобразована в библиотеку. Вторая мировая война нанесла большой урон интерьерам дворца Рачиньских, поэтому в послевоенные годы в здании была проведена реконструкция. С 1949 года дворец является филиалом Национального музея Познани.