The Royal Castle in Poznań (Polish: Zamek Królewski w Poznaniu) dates from 1249 and the reign of Przemysł I. Located in the Polish city of Poznań, it was largely destroyed during the Second World War but has since been partly rebuilt. Construction of the castle was probably started by Przemysł I in 1249 on hill later called Góra Zamkowa (Castle Mountain, Latin mons castrenis), and now better known as Góra Przemysława (Hill of Przemysł (or Przemysław)). The first building was a habitable tower made of bricks with a well inside, and the rest of the hill was surrounded by a rampart with a palisade. A small ducal residence was incorporated into the system of city walls in the late 13th century. The son of Przemysł I, Przemysł II, hoping for reunification of Poland under his rule decided to build a larger castle, more proper for a king. In 1295 Przemysł became king of Poland, but he was assassinated a year later. The castle wasn't finished. Work started by Przemysł was continued by a branch of the Piasts from Głogów ruling in Greater Poland, and finished before 1337. The castle served as the residence of prince Casimir, then-governor of Greater Poland. In 1337, the Royal Castle in Poznań was the largest castle in the Polish Kingdom, modelled after the palatium of Henry I the Bearded in Legnica. The castle consisted of a tower built by Przemysł I and a huge building (63,0 m x 17,5 m) with three levels and a basement. It is uncertain whether the castle's characteristic roof, consisting of four parts, existed at that time. Basements served as prisons and for storage of wines, and on the ground floor there were charring rooms. Those two condignations were covered by vaults. Two higher floors probably had wooden ceilings. On the edges of first floor were representative chambers, and between them were habitual rooms. The whole second floor was occupied by a chamber for 2000 guests. On the south end of the large building was a defense tower. Since the reign of Władysław I the Elbow-high the castle served as the residence of starosta generalny of Greater Poland. Later only one king, Władysław II Jagiełło, ordered some minor work in castle. During the fire of Poznań in 1536 the castle also burned. It was rebuilt in the renaissance style by the governor of Greater Poland, Andrzej II Górka. In the next years the oldest part of castle was transformed into a kitchen. The castle was later destroyed during the Swedish invasion, sacked in 1704 by the armies of Russia and Saxony during Great Northern War, and in 1716 during Confederation of Tarnogród (konfederacja tarnogrodzka) by the confederates. The castle was partially renovated in 1721, but it didn't stop the devastation. The last starosta generalny, Kazimierz Raczyński, rebuilt the remains of the medieval buildings into an archive (finished in 1783). In 1804, after The Second partition of Poland, Prussians demolished the southern part of the castle, replacing it by buildings which, together with Raczyński's archive served as the office of the local Regierungsbezirk. Later on the castle was also as a seat of the Court of Appeals and the State Archive (the castle served as an archive until 1939). During the battle for the Poznań Citadel, in February 1945, Przemysł Hill was in line of artillery fire, and the remaining part of the castle was demolished. In the years 1959–1964 Raczyński's archive and part of Prussian building were rebuilt, and on base of the oldest tower stands a small pavilion called the Royal Kitchen (Kuchnia Królewska). Today the Castle holds a Museum of Utilitary Art (Muzeum Sztuki Użytkowej). On 22 April 2002, a committee for rebuilding of the castle was founded. Still extant from previous construction are two-meter-wide supports from the thirteenth and fourteenth centuries, the inner walls of the basement and the western wall (up to 10 meters high) from the same period, and a slightly newer eastern wall (up to 7 or 8 meters high), now integrated into Raczyński's Building. On the surviving part of the castle are three plaques: the foundation plaque of Kazimierz Raczyński from 1783, one from 1993 marking the five-hundredth anniversary of homage of Grand Master of the Teutonic Order, Johann von Tiefen, and another plaque commemorating the seven-hundredth anniversary of the coronation of Przemysł II. On 20 December 2010, work began on the total reconstruction of the demolished parts of the castle, and meticulous restoration of the surviving buildings. • 1249 – wedding of Salomea, sister of Przemysł I and Conrad II of Głogów • 1 July 1250 – on document for Cistercian Monastery in Obra as place of signing is noticed castro posnaniensi • 1251 – wedding of Eufemia, the youngest sister of Przemysł I, and Władysław of Opole, duke of Opole and Racibórz • 14 October 1257 – Przemysł II was born in the castle • 1 September 1288 – Elisabeth Richeza of Poland was born in the castle • 1309 – Henry III of Głogów, pretender for Polish crown, stayed in the castle • 1329–1331 – castle serves as residence of Władysław I Łokietek • 1337 – in the castle the peace treaty between Casimir III of Poland (Kazimierz Wielki) and John I of Bohemia was signed • 1341 – wedding of Casimir III of Poland (Kazimierz Wielki) and Adelajda, daughter of Henry, Landgraf of Hesse • 1343 – wedding of Bogislaw V, duke of Pomerania and Elizabeth of Silesia, daughter of Casimir III of Poland (Kazimierz Wielki) • 1372 and 1373 – visits of Elisabeth of Poland, Queen of Hungary • 1381 – visit of Louis I of Hungary • 1386 – visit of Jadwiga of Poland and Władysław II Jagiełło • 1424 – visit of Eric of Pomerania • 1433 – wedding of Bogislaw IV, duke of Pomerania-Stolp (Słupsk) and Mary, daughter of Siemowit IV of Płock, duke of Masovia • few visits of Casimir IV Jagiellon • 29 May 1493 – homage of Johann von Tiefen to John I of Poland • few visits of Sigismund I the Old • 1574 – visit of Henry de Valois • few visits of Sigismund III Vasa • few visits of Władysław IV Vasa • 1657–1658 – John II Casimir of Poland stays in Castle for winter with Queen Louis Marie Gonzaga. During this visit in castle took place the war council with Stefan Czarniecki described in Dąbrowski's Mazurka by Józef Wybicki, that started his lawyer career in 1765 on this castle According to legend, Przemysł Hill was created by dark powers. When Mieszko I was baptized, an angry Devil decided to sink the entire city of Poznań. He pulled out one of the hills near Gniezno, and, with a group of demons, tried to block the flow of the Warta. However, the evil forces started to celebrate their victory too early; their noisy behavior awoke the roosters, which began to crow. The devil and his demons were so scared that they left the hill on the bank of Warta. Another legend is connected with the mysterious murder of Ludgarda, wife of Przemysł II of Poland, probably strangled by servants in the bath or in her bedroom on 14 December 1283. The Duke was connected with this murder because The Duchess couldn't give him a son. The Foundation of the Female Monastery of Dominicans in Poznań, created near the end of 1238, was said to be Przemysł's reconciliation for this act. However, contemporary chronicles mention only unclear circumstances of Ludgarda's death. The first clear connection of Przemysł and this assassination is mentioned in the Chronicle of Oliwa, which is from the 14th century, and the chronicle of Ernst von Kirchberga, which dates to approximately 1370. Jan Długosz, in his chronicles, writes only about the fact that people were talking about this connection. It has also been said that ghost of Ludgarda, seen as a White Lady, walked in the chambers and on the walls of the Royal Castle; under the walls was seen the Black Knight, who cried for the Duchess at her funeral.

Королівський замок в Познані або Замок Пшемисла (пол. Zamek Królewski w Poznaniu, Zamek Przemysla) — найстаріша королівська резиденція в Польщі, заснована польським королем Пшемислом II. Будівництво фортеці тривало з кінця XIII до середини XV століття. Замок був частково зруйнований під час Північної війни та перебудований в кінці XVIII століття. Знову був зруйнований під час Другої світової війни і остаточно відновлений на початку XXI століття. Познань займає одне з найпотаємніших місць в серці кожного поляка. З цим містом дійсно пов’язано багато в долі польського народу. Тут, в Познані, знаходиться Королівський замок Пшемисла, який можна вважати одним із сакральних місць Польщі. Велична будівля на Пшемисловій горі привертає увагу, як жителів Познані, так і численних гостей міста на Варті. Колись на узвишші, яке сьогодні називається Пшемисловою горою, знаходилося капище язичницьких племен — предків сучасних поляків. Мабуть у цього місця дійсно особлива енергетика. Тому, що саме воно було обрано королем Пшемислом для побудови фортеці, яка спочатку була досить непоказною. Однак, після смерті самого Пшемисла і загибелі його сина Пшемисла Другого, фортеця постійно добудовувалася. В результаті, до часу правління Казимира Третього Великого, в 1337 році на горі Пшемисла вже височів вельми солідний замок, в якому і влаштував свою резиденцію Казимир ІІІ. Саме тут, в 1493 році, Великий магістр Тевтонського ордену Йоханн фон Тіфен приніс присягу васалітету польській короні. Слід зауважити, що замок в Познані був резиденцією великопольських князів, а пізніше старост. У будь-якому випадку, до 16 століття, замок перестав служити офіційною резиденцією польських королів. Зусиллями Великопольського старости Лукаша Гурки, на самому початку 16 століття, було розпочато реконструкцію замку. Однак, в 1536 році будова практично повністю згоріла в грандіозній пожежі. Новий Великопольский староста Анджей Гурка, при відновленні замку практично з нічого, вніс значні зміни в його архітектуру. Зокрема, в будові стало набагато менше готики, і набагато більше ренесансу. Тепер на Пшемисловій горі височів комплекс, що включає в себе триповерховий головний будинок і запам’ятовується оригінальною арочною лоджією внутрішнього двору. Після, досить суперечливого для Польщі, 17 століття, настало століття 18-те. Під час Північної війни місто зазнало розграбування шведською армією. При цьому, замок в значній мірі постраждав. Відновленням його займатися просто не було часу. Польщу лихоманило. Після, шведських полків, тут пройшли російські та саксонські війська. Вони захищали владу польського короля Августа Сильного, німця за походженням, від зазіхань патріотично налаштованої частини шляхти, що об’єдналася в Тарногородську конфедерацію. У 18 столітті була зроблена спроба відновлення замку старостою Казимиром Рачинським. Однак, після того, як Познань опинилася в складі Прусського королівства, вона знову була частково зруйнована, а разом з нею постраждав і замок. В кінці 18 століття оборонне значення замків і фортець значно знизилося. Тому, прусська влада Позена (так тоді називалася Познань), розташувала в будівлях замку різноманітні адміністративні установи. Така ситуація зберігалася аж до Другої світової війни. У лютому 1945 року, під час оборони німецькою армією розташованого неподалік Форту Віняр, на Пшемисловій горі розташовувалася радянська артилерійська точка. В результаті фортеця була зруйнована остаточно. Відновлення замку, як історичної пам’ятки, почалося вже за часів Польської Народної Республіки. У 1959 році, була відновлена вежа і частина фортечних стін. Однак, остаточне приведення в порядок Королівського замку в Познані, відноситься вже до 21 століття. У 2002 році, замок був відновлений саме в такому вигляді, в якому він був до початку 16 століття. Це стало можливим завдяки геніальному проектові архітектора Вітольда Мілевського. Сьогодні замок є невід’ємною частиною архітектурного вигляду сучасної Познані та гармонійно підкреслює унікальність міста. За переказами на Пшемисловій горі до заснування замку знаходилося язичницьке капище. Після хрещення Мешко I і відмови поляків від язичництва, сатана в гніві вирвав частину пагорба, щоб кинути його в річку і затопити місто. Але диявол був зупинений співом птахів, а частина пагорба перетворилася на величезний валун, який з тих пір лежить на лівому березі Варти. Інша історія пов’язана з вбивством княгині Людгарди, дружини Пшемисла II, яка була задушена в замку 14 грудня 1283 року. За переказами, вона була вбита за наказом чоловіка, який не дочекався від неї спадкоємців. В покаяння за скоєний злочин, в тому ж році князь заснував в Познані монастир домініканців. З тих пір привид бідної княгині бродить навколо замку, біля стін якого також з’являється Чорний лицар. Цей загадковий лицар плакав на похоронах княгині в кафедральному соборі в Гнєзно 15 грудня 1283 року. Сьогодні у замку влаштовуються різноманітні виставки та експозиції. Тут же є невеликий музей. А починаючи з червня 2016 року, на вежі замку відкрито оглядовий майданчик, з якого можна оглянути місто зверху. Звідси відкривається один з найкращих видів міста і точно кращий на ринкову площу і знамениту познанську Ратушу з козликами, хоча з тильного боку. Королівський замок в Познані є однією з перлин архітектурного вигляду міста. До того ж, це один із символів польської державності. З цієї причини, у замку ніколи не бракує туристів і відвідувачів з числа місцевих жителів, які не байдужі до історії своєї країни і свого міста.

Zamek Królewski w Poznaniu – najstarsza zachowana rezydencja królewska w Polsce. Wzniesiony przez Przemysła II, następnie wielokrotnie rozbudowywany. Zamek był świadkiem wielu wydarzeń historycznych. W 1493 r. złożył tu królowi Polski hołd lenny wielki mistrz krzyżacki Hans von Tieffen. Zamek został częściowo zniszczony w czasie wojny północnej, popadł w ruinę. Odbudowany szczątkowo pod koniec XVIII w. Ponownie zniszczony w 1945. Odbudowany częściowo w latach 1959-1964, i ponownie, w latach 2010-2013. Nie ma danych mogących precyzyjnie stwierdzić kiedy powstał pierwszy zamek w Poznaniu. Istnieje pogląd, że pierwsza budowla powstała w czasach panowania Przemysła I, który mógł rozpocząć na wzgórzu nazwanym wówczas górą zamkową (mons castrensis), a obecnie Górą Przemysła budowę ceglanej wieży mieszkalnej otaczając wzgórze palisadą. Niewielka rezydencja mogła być w połowie XIII wieku włączona w system murów lokowanego w 1253 lewobrzeżnego Poznania. Budowę mógł jednak też rozpocząć syn Przemysła I, Przemysł II, który mając nadzieję na zjednoczenie pod swoim panowaniem ziem Polski, rozpoczął budowę nowego zamku, który miał się stać jego siedzibą. W 1295 Przemysł II został koronowany na króla Polski, niestety już rok później, w 1296, król został zamordowany, a rozbudowa zamku niedokończona. O przerwaniu budowy w pierwszym etapie świadczy zmiana wątku murów z wendyjskiego na gotycki i inny sposób fundamentowania późniejszej fazy. Prace mogli kontynuować władający Wielkopolską Piastowie głogowsko-żagańscy, a ukończył ją przed rokiem 1337 Kazimierz III Wielki, któremu, gdy sprawował urząd namiestnika wielkopolskiego, zamek służył jako siedziba. W czasach Kazimierza Wielkiego prawdopodobnie wzniesiono na zamku dom mieszkalny, jednak jego forma nie została do końca zbadana przed budową obecnie istniejącej budowli na miejscu zamku. Zamek składał się wtedy z wieży oraz gotyckiego domu i otaczających całość murów obwodowych. W późniejszym okresie od południa dobudowano wieżę obronną, wysuniętą poza obręb murów zamku i miasta. Od czasów Władysława Łokietka budowla stanowiła stałą siedzibę starostów generalnych Wielkopolski. W 1434 Władysław II Jagiełło zlecił przebudowę bardzo zniszczonej już wieży. Na początku XVI wieku zamek gotycki nie spełniał już standardów rezydencji monarszej, dlatego król Zygmunt Stary w 1513 roku zatrzymał się w rezydencji biskupa na Ostrowie Tumskim. Na początku XVI w. starosta generalny wielkopolski Łukasz Górka rozpoczął generalną przebudowę zamku. Z zapisków kronikarskich wynika, że budynki wzniesiono praktycznie od nowa. Podczas pożaru miasta w 1536 spłonął także jeszcze nie wykończony zamek. Z ruiny podniósł go ówczesny starosta generalny Andrzej Górka, nadając mu charakter renesansowy. Nowo zbudowany budynek główny miał trzy kondygnacje nakryte czterema poprzecznymi dachami. Dodano także loggię arkadową od strony dziedzińca, obniżono jednak wieżę. Z tej fazy zamku zachowały się jedynie piwnice. Z czasem w najstarszej wieży powstała kuchnia zamkowa, korzystająca ze studni. Zamek renesansowy został zniszczony podczas potopu szwedzkiego, a następnie w 1704 przez wojska rosyjskie i saskie podczas wojny północnej. W 1716 roku zajęli go konfederaci tarnogrodcy. Będący w ruinie zamek został częściowo odbudowany w 1721, jednak nie powstrzymało to dalszej dewastacji. Ostatni starosta generalny wielkopolski, Kazimierz Raczyński, wzniósł z wykorzystaniem murów jednego z segmentów z XVI wieku budynek archiwum (ukończony w 1783). Po II rozbiorze Prusacy rozebrali w 1795 ruiny południowej części zamku, zniszczonej w 1704, budując na pozostawionych renesansowych piwnicach dwukondygnacyjną oficynę, która wraz z istniejącym archiwum stanowiła siedzibę rejencji. Rok później rozebrano dawną kuchnię, wznosząc na zasypanych piwnicach nowy gmach. Później w dawnym Zamku znalazł się sąd apelacyjny, a następnie archiwum państwowe. Ta ostatnia funkcja zamku trwała aż do 1939 roku. Podczas walk o poznańską cytadelę, w lutym 1945, Wzgórze Przemysła znalazło się w polu ostrzału artylerii i zamek ostatecznie legł w gruzach. W 1949 Zbigniew Zieliński przygotował projekt odbudowy Zamku w formie z XVI w., jednak ze względu na decyzję generalnego konserwatora zabytków Jana Zachwatowicza o konieczności odbudowy części Raczyńskiego, plan ten nie został zrealizowany. W latach 1959–1964 odbudowano gmach wzniesiony przez Raczyńskiego i przebudowano pruski gmach wzniesiony na fundamentach „Kuchni Królewskiej” – domniemanej wieży mieszkalnej. W pierwszym budynku mieści się dziś Muzeum Sztuk Użytkowych, a „Kuchnię” zajmują pracownie muzealne. Z dawnego zamku pozostały do dziś nienaruszone fundamenty z XIII i XIV wieku, o grubości ok. 2 m, ściany działowe najniższej kondygnacji, zachodnia ściana (do ok. 10 m wysokości) z tego samego okresu, oraz pochodząca z XIV wieku ściana wschodnia o wysokości 7 m do 8 m, włączona w „Budynek Raczyńskiego”. Na budynku znajdują się trzy pamiątkowe tablice. Najstarsza z 1783 będąca tablicą fundacyjną Kazimierza Raczyńskiego, oraz dwie z 1993 i 1995, upamiętniające 500-lecie hołdu złożonego przez wielkiego mistrza krzyżackiego – Hansa von Tieffena, oraz 700-lecie koronacji Przemysła II. 22 kwietnia 2002 powstał Komitet Odbudowy Zamku Królewskiego w Poznaniu, mający na celu przywrócenie mu dawnej świetności. W latach 2010-2013 została odbudowa część południowa według projektu Witolda Milewskiego w formach z połowy XVI w., powtarzających w zasadzie projekt Zbigniewa Zielińskiego z 1949. Milewski proponował współudział w projekcie Zygmuntowi Skupniewiczowi, ale ten odmówił z uwagi na wyjazd zagraniczny. 26 czerwca 2016 został udostępniony na wieży punkt widokowy. Pomysł i forma odbudowy zamku spotkały się z zarzutami niektórych środowisk o ahistoryczność. • 1249 – ślub Salomei, siostry Przemysła I z Konradem I głogowskim • 1 lipca 1250 – na dokumencie dla klasztoru cysterskiego w Obrze jako miejsce wystawienia figuruje castro posnaniensi • 1251 – ślub Eufemii, najmłodszej siostry Przemysła I, z Władysławem, księciem opolsko-raciborskim • 14 października 1257 – narodziny Przemysła II • 1 września 1288 – narodziny Ryksy Elżbiety (córki Przemysła II i Ryksy, córki króla Szwecji Waldemara Birgerssona), późniejszej żony króla Czech Wacława II, a po jego śmierci Rudolfa III Habsburga • 1309 – w zamku przebywa Henryk III Głogowczyk, ubiegający się o tron Polski • 1329–1331 – na zamku przebywa Władysław I Łokietek • 1337 – na zamku zostaje podpisany pokój między Kazimierzem III Wielkim a Janem Luksemburskim • 1341 – ślub Kazimierza III Wielkiego z Adelajdą, córką Henryka, landgrafa heskiego • 1343 – ślub Bogusława V, księcia Szczecińskiego z Elżbietą, córką Kazimierza Wielkiego • 1372 i 1373 – pobyty Elżbiety Łokietkówny, królowej Węgier • 1381 – pobyt Ludwika Węgierskiego • 1386 – pobyt Jadwigi Andegaweńskiej i Władysława II Jagiełły • 1400 (około) – Przecław Słota – najstarszy wiersz świecki w języku polskim (o zachowaniu się przy stole)[10] • 1424 – pobyt Eryka Pomorskiego, króla Danii w drodze na koronację Zofii Holszańskiej (Sonki) • 1433 – ślub Bogusława IX, księcia słupskiego z Marią, córką Siemowita IV, księcia mazowieckiego, a siostrzenicą króla Władysława II Jagiełły • kilkakrotne pobyty Kazimierza Jagiellończyka • 29 maja 1493 – Jan I Olbracht odbiera hołd od ostatniego przed sekularyzacją Wielkiego Mistrza zakonu krzyżackiego, Hansa von Tieffena • kilkakrotne pobyty Zygmunta I Starego • 1574 – pobyt Henryka Walezego • kilkakrotne pobyty Zygmunta III Wazy • kilkakrotne pobyty Władysława IV Wazy • 1657–1658 – pobyt Jana II Kazimierza z żoną Ludwiką Marią Gonzagą. Podczas tego pobytu na zamku odbyła się narada wojenna króla z dowódcami wojskowymi, w tym ze Stefanem Czarnieckim utrwalona w hymnie Polski przez Józefa Wybickiego, który w 1765 r. na zamku rozpoczynał swoją karierę prawniczą Według podań powstanie Góry Przemysła miało miejsce wskutek interwencji sił nieczystych. Otóż, gdy poddani Mieszka I przyjęli chrzest, rozgniewany szatan, chcąc, aby mieszkańcy grodu powrócili do wiary w starych bogów, miał wyrwać jeden z leżących w pobliżu Gniezna pagórków, aby zablokować nim koryto Warty i zalać miasto. Jednak diabelski orszak niosąc górę świętował już rychłe zwycięstwo i swoim hałaśliwym zachowaniem obudził koguty, których pianie sprawiło, że olbrzymi głaz trafił nie w koryto, a na lewy brzeg. Druga historia wiąże się z morderstwem Ludgardy, żony Przemysła II, którą prawdopodobnie służące udusiły w zamkowej łaźni lub sypialni 14 grudnia 1283. Inspirację tego zabójstwa przypisywano małżonkowi, który nie mógł doczekać się z żoną potomka. Fundację klasztoru dominikanek w Poznaniu, dokonaną jeszcze w tym samym roku, wiązano z pokutą księcia za ten niegodny czyn. Współcześni zdarzeniu kronikarze piszą jednak o niewyjaśnionych okolicznościach śmierci, a dopiero w Kronice Oliwskiej z połowy XIV wieku i kronice Ernsta von Kirchberga z około 1370 wiąże się księcia z jej śmiercią. Jan Długosz w swojej kronice podaje natomiast, że wiedzę o tym wydarzeniu czerpie z pieśni ludowych. Plotki głosiły, że duch Ludgardy w postaci białej damy błąkał się po Zamku, a pod murami miał pojawiać się Czarny Rycerz, który miał płakać po księżnej na jej pogrzebie w katedrze gnieźnieńskiej 15 grudnia 1283 roku.

Королевский замок в Познани (польск. Zamek Królewski w Poznaniu) — старейшая королевская резиденция в Польше, основанная польским королём Пшемыслом II. Строительство крепости длилось с конца XIII до середины XV века. Замок был частично разрушен во время Северной войны и перестроен в конце XVIII века. Снова был разрушен во время Второй мировой войны и окончательно восстановлен в начале XXI века. Первая крепость на месте современного замка была построена во время правления короля Пшемысла I, после чего этот холм стал называться Замковой горой (лат. Mons castrensis), ныне Пшемыслова гора (польск. Góra Przemysła). Крепость была построена из кирпича и окружена частоколом. Небольшая часть первого замка вошла в систему крепостных стен, построенных в 1253 году в Познани на левом берегу реки Варты. По другой версии королевскую резиденцию на холме основал сын Пшемысла I Пшемысл II, который стремился объединить под своей властью все земли Польши. В 1295 году он стал польским королём, но в следующем году был убит. Строительство замка было приостановлено. Крепость постепенно достраивали представители Глоговско-Жаганьской линии династии Пястов. Строительство было завершено в 1337 году Казимиром III Великим, когда он был князем Великой Польши, и замок служил ему резиденцией. Готическая крепость представляла собой башню и жилое здание, по периметру окружённые стенами. В более поздний период для укрепления обороны была возведена южная башня. При короле Владиславе I замок стал резиденцией генеральных старост Великой Польши. В 1434 году король Владислав II приказал восстановить разрушенную в то время башню. В начале XVI века готический замок уже не был королевской резиденцией. В 1513 году король Сигизмунд, посетив Познань, остановился в резиденции епископа на Соборном острове. В начале XVI века великопольский генеральный староста Лукаш Гурка начал полную реконструкцию замка. Из хроники известно, что все здания были построены им практически с нуля. Не достроенный замок сгорел во время пожара в 1536 году. Восстановил крепость в стиле ренессанса новый генеральный староста Анджей Гурка. С того времени главное здание замка имеет три этажа и покрыто четырьмя поперечными крышами. Тогда же была построена арочная лоджия двора и снижена башня. От прежнего готического строения сохранились только подвалы и кухня в башне. Ренессансный замок был частично разрушен во время Северной войны шведской армией, а затем в 1704 году армиями России и Саксонии. В 1716 году здесь прошла Тарногродская конфедерация. Крепость была частично перестроена в 1721 году, но пришла в запустение. Великопольский генеральный староста Казимир Рачинский завершил восстановление замкового дома в 1783 году. После второго раздела Речи Посполитой Познань была оккупирована Прусским королевством. Вслед за этим в 1795 — 1796 годах была снесена, разрушенная в 1704 году и не восстановленная, южная часть замка и ряд сооружений. Позднее в старом замке располагался апелляционный суд, затем государственные архивы, которые занимали крепость до 1939 года. Во время Второй мировой войны и битвы за форт Виняры в феврале 1945 года на Пшемысловой горе находился артиллерийский расчёт, и замок был разрушен. В 1949 году архитектор Збигнев Зелинский[pl] подготовил проект восстановления замка в том виде, в каком он существовал в XVI веке. Однако генеральный реставратор Ян Захватович восстановил здание, построенное Казимиром Рачинским. В 1959 — 1964 годах была восстановлена башня на фундаменте бывшей кухни. В первом здании теперь находится Музей прикладного искусства. Помещения башни занимают музейные мастерские. Сохранились стены с основаниями XIII — XIV веков толщиной в 2 метра и высотой 7 — 10 метров. Восточная часть стены включена в здание Казимира Рачинского. На этом здании находятся три мемориальные доски, старейшая из которых относится к 1783 года, две другие к 1993 и 1995 годам в честь 500-летия принесения здесь польскому королю оммажа великим магистром Тевтонского ордена Гансом фон Тиффеном и 700-летия коронации Пшемысла II. 22 апреля 2002 года был создан комитет по реконструкции Королевского замка в Познани. В 2010 — 2013 годах по проекту архитектора Витольда Милевского[pl] была восстановлена южная часть крепости, в том виде, в каком здания были в середине XVI века, как и предлагал в своё время Збигнев Зелинский. Для участия в проекте был приглашён архитектор Зигмунт Скупневич[pl], но он отказался из-за поездки за границу. Эта реконструкция замка была подвергнута критике за допущенные отступления от исторической действительности. По преданию на Пшемысловой горе до основания замка находилось языческое капище. После крещения Мешко I и отказа поляков от язычества, сатана в гневе вырвал часть холма, чтобы бросить его в реку и затопить город. Но дьявол был остановлен пением петухов, а часть холма превратилась в огромный валун, который с тех пор лежит на левом берегу Варты. Другая история связана с убийством княгини Людгарды, жены Пшемысла II, которая была задушена в замке 14 декабря 1283 года. По преданию, она была убита по приказу мужа, который не дождался от неё наследников. В покаяние за совершенное злодеяние, в том же году князь основал в Познани монастырь доминиканцев. С тех пор призрак бедной княгини бродит вокруг замка, у стен которого также появляется Чёрный рыцарь. Этот загадочный рыцарь плакал на похоронах княгини в кафедральном соборе в Гнезно 15 декабря 1283 года.