The oldest part of the castle in Olsztyn is a brick cylindrical tower standing at the highest point of the hill. It comes from the thirteenth century. Do not preserved, unfortunately, documents evidencing the construction of the castle, on the basis of the study can be said that only Casimir the Great in the mid-fourteenth century increased the size of the defense establishment largest stronghold on the Polish Jura Chain. The extent of expansion may indicate the change of names. While in previous documents from the process of Bishop John Muskata brought by Archbishop James Mumps speaks of "the castle Przymiłowice ', that after the extension made ​​by Casimir the Great, the castle is called" Holstein "or" Olstin ". Surely these are the same place, but not exactly the same object. The earliest mention of the existence indirectly in Olsztyn castle comes from 1349 years. The document was witnessed zdzisko margrave de Olsten. March 15, 1369, King Kazimierz the Great stayed at the castle, when the law gave Środa for nearby Przyrów. This document is preserved in its entirety to our times, but most likely he was already king of the castle many times. Castle, in the form, the ruins of which still exist today, consists of three parts. Upper castle is the oldest, as already mentioned at the beginning of the tower dates back to the thirteenth century. There are 35 feet high, the base is round and built of stone. In the upper part extended with her ​​in the fifteenth century ośmiobocznie brick. Was the site of the final defense, the entrance to her lead from the outer walls. Dungeons were used to hold people sentenced to death by starvation. On the upper castle is a large cavern, probably served for storage of food and ammunition. Passageways and corridors carved into the rock formed together with natural caves, a labyrinth throughout the castle. From the middle of the castle survived only a few traces, like the lower castle. In the bottom of the castle were utility rooms, stables and living quarters for servants and ancillary buildings. In addition to these three components constituting a unified whole on the opposite side of the hill stood a square tower alone. Served observation functions, as well as being able to flank the defense access to the walls of the castle proper. The castle was manned by a permanent crew of King Casimir the military. After the expiry of the Piast dynasty castle got together with several other nearby castles in the hands of Ladislaus of Opole. He was a robber and conspired with the Teutonic Knights, only Wladyslaw Jagiello curtail his actions. He restored the crown of locks that are in the hands of Opole, including after a week siege in 1396, the castle Olsztyn, again manning its permanent crew. In 1587 was fought the battle of Olsztyn castle, which later wrote Aleksander Fredro and Wladyslaw Syrokomla. For the Polish troops entered the Archduke Maximilian, on their way stood the castle of Olsztyn, whose crew commanded by Kacper Karliński. The Austrians went so far as to kidnap the son of Polish commander and keeping it in the first line of the advancing. Tradition has it that none of the crew dared to burn the enemy, then Karliński he fired the first shot. The battle killed his son, but the army had to withdraw the prince.

Найстаріша частина замку в Ольштині є цегла циліндрична вежа стояла на найвищій точці пагорба. Він поставляється з тринадцятого століття. Не збереглися, на жаль, документи, що підтверджують будівництво замку, на основі дослідження можна сказати, що тільки Казимир Великий в середині чотирнадцятого століття збільшили розмір оборонного відомства найбільшим оплотом на Ченстоховської Юрської. Ступінь розширення може вказувати на зміну імен. У той час як в попередніх документах з процесу єпископа Іоанна Muskata принесеною архієпископ Джеймс свинки говорить про «замка Przymiłowice ', що після розширення, зробленого Казимиром Великим, замок називається" Гольштейн "або" Olstin ". Звичайно це те ж саме місце, але не точно той же об'єкт. Найперша згадка про існування побічно в Ольштині замка походить від 1349. Документ був свідком zdzisko маркграф де Ольст. 15 березня 1369, король Казимир Великий залишився в замку, коли закон дав Sroda для близької Przyrów. Цей документ зберігається в повному обсязі до наших часів, але, швидше за все, він був вже цар замка багато разів. Замок, у вигляді, руїни якого все ще існують сьогодні, складається з трьох частин. Верхній замок є найстарішим, як вже згадувалося на початку вежі датується тринадцятому столітті. Є висока 35 футів, підстава кругле і побудовані з каменю. У верхній частині перенесений з нею в п'ятнадцятому ośmiobocznie століття цегли. Був сайт остаточного оборони, вхід в неї свинцю з зовнішніх стін. Підземелля були використані для тримати людей, засуджених до смерті від голоду. На верхній замок велика печера, ймовірно, служив для зберігання продовольства і боєприпасів. Проходи і коридори висічених у скелі, утвореної спільно з природними печерами, лабіринт всій замка. З середини замку збереглися лише кілька слідів, як нижній замок. У нижній частині замку були господарські приміщення, стайні і житлові приміщення для службовців та допоміжних будівель. На додаток до цих трьох компонентам, що становлять єдине ціле на протилежному боці пагорба стояла квадратна башта поодинці. Подається функції спостереження, а також бути в змозі обрамляють доступ оборони до стін замку правильною. Замок був укомплектований постійним екіпажем короля Казимира військової. Після закінчення терміну дії династії замка П'ястів отримав разом з кількома іншими довколишніх замків в руках Владислава Ополе. Він же був розбійник і вступив в змову з Тевтонським орденом, тільки Владислав Ягелло обмежити свої дії. Він відновив вінець замків, які знаходяться в руках Ополе, в тому числі після тижневого облоги в 1396, замок Ольштин, знову комплектування його постійного екіпажу. В 1587 велася битву Ольштин замка, який пізніше написав Олександра Фредро і Владислава Syrokomla. Для польські війська увійшли в ерцгерцога Максиміліана, на їх шляху стояв замок Ольштині, чий екіпаж командуванням Kacper Карлінський. Австрійці пішли так далеко, щоб викрасти сина польського командира і тримати його в першій лінії просування. Традиція свідчить, що ніхто з команди не наважився спалити ворога, то Карлінський він зробив перший постріл. Битва убив свого сина, але армія повинна була відкликати принца.

Najstarszym elementem murowanym zamku olsztyńskiego jest cylindryczna wieża stojąca w najwyższym punkcie wzniesienia. Pochodzi ona z XIII wieku. Nie zachowały się niestety dokumenty poświadczające budowę zamku, na podstawie przeprowadzonych badań można jednak stwierdzić, że dopiero Kazimierz Wielki w połowie XIV wieku powiększył założenie obronne do rozmiarów największej warowni na Jurze Krakowsko-Częstochowskiej. O rozmiarach rozbudowy może świadczyć zmiana nazewnictwa. O ile we wcześniejszych dokumentach z procesu biskupa Jana Muskaty wytoczonego przez arcybiskupa Jakuba Świnkę mówi się o "zamku Przymiłowice", o tyle po rozbudowie dokonanej przez Kazimierza Wielkiego zamek nazywany jest już "Holstein" lub "Olstin". Na pewno chodzi tu o to samo miejsce, ale nie do końca ten sam obiekt. Najwcześniejsza wzmianka poświadczająca pośrednio istnienie zamku w Olsztynie pochodzi z 1349 roku. W dokumencie tym świadkiem był Zdziśko burgrabia de Olsten. 15 marca 1369 roku król Kazimierz Wielki przebywał na zamku, gdy nadawał prawo średzkie dla pobliskiego Przyrowa. Ten dokument zachował się w całości do naszych czasów, jednak najprawdopodobniej już wcześniej król przebywał wielokrotnie na zamku. Zamek, w formie, której ruiny stoją do dziś, składa się z trzech części. Zamek górny jest najstarszy, jak już było wspomniane na początku wieża pochodzi jeszcze z XIII wieku. Ma obecnie 35 metrów wysokości, w podstawie jest okrągła i wzniesiona z kamienia. W górnej części nadbudowano ją w XV wieku ośmiobocznie cegłą. Była miejscem ostatecznej obrony, wejście do niej prowadziło z poziomu murów obwodowych. Lochy służyły do przetrzymywania ludzi skazanych na śmierć głodową. Na terenie zamku górnego jest duża pieczara, służyła prawdopodobnie za magazyn żywności i amunicji. Przejścia i korytarze wykute w skale stanowiły razem z naturalnymi jaskiniami rozległy labirynt na terenie całego zamku. Z zamku średniego zachowały się tylko nieliczne ślady, podobnie jak z zamku dolnego. W dolnym zamku znajdowały się pomieszczenia gospodarcze, stajnia oraz mieszkania dla służby i budynki pomocnicze. Oprócz tych trzech części stanowiących jednolitą całość na przeciwległym krańcu wzgórza stała osamotniona kwadratowa baszta. Spełniała funkcje obserwacyjne, a także obronne mogąc flankować dostęp do murów zamku właściwego. Zamek był obsadzony stałą załogą wojskową króla Kazimierza. Po wygaśnięciu linii Piastów zamek dostał się razem z kilkoma innymi pobliskimi zamkami w ręce Władysława Opolczyka. Był on rozbójnikiem oraz spiskował z Krzyżakami, dopiero Władysław Jagiełło ukrócił jego poczynania. Przywrócił koronie zamki będące w rękach Opolczyka, w tym również po tygodniowym oblężeniu w 1396 roku zamek Olsztyn, ponownie obsadzając w nim stałą załogę. W 1587 roku rozegrała się o zamek Olsztyński bitwa, o której później pisali Aleksander Fredro i Władysław Syrokomla. Do Polski wkroczyły wojska arcyksięcia Maksymiliana, na ich drodze stanął zamek olsztyński, którego załogą dowodził wtedy Kacper Karliński. Austriacy posunęli się do porwania syna polskiego dowódcy i trzymania go w pierwszej linii nacierających. Tradycja głosi, że nikt z załogi nie śmiał wypalić do nieprzyjaciela, wtedy Karliński sam oddał pierwszy strzał. W walce zginął jego syn, ale wojska księcia musiały się wycofać.