The construction of the Krasiczyn Castle began in 1580. The founder of the castle was Stanisław Krasicki, a descendant of the Masovian nobility (coat of arms: Rogala). The first version of the castle had a primarily defensive function. It was the son of Stanisław, Marcin Krasicki (widely regarded as an outstanding patron of art in Poland at that time) who transformed an austere fortress erected by his father into a splendorous mansion. The castle, as well as the nearby town founded by Marcin Krasicki, was named after its owner. The construction of the castle was supervised by Italian architects, but the interior decorations were a work of the artists of Przemyśl. The significance of the castle was proven by numerous visits from the Polish kings, such as Sigismund III Vasa, Własysław IV Vasa, John II Casimir and August II the Strong. After the Krasiczyn branch of the Krasicki family died out, the castle belonged to the Modrzewski, Wojakowski, Tarło, Mniszech-Potocki and Piniński families. In 1835 the Piniński family sold it to Prince Leon Sapieha, whose family owned the estate until 1944, greatly contributing to its development. They not only renovated the castle, but also opened a sawmill, a brewery and a farming machinery factory. After World War II the castle was taken over by the state. Through the years it housed a forestry school, hotel and conference centre owned by Car Factory (FSO) and finally, in 1996, as a part of the FSO's liquidation process, the castle was taken over by the Industrial Development Agency (Agencja Rozwoju Przemysłu S.A.) located in Warsaw. The renovation carried out by the Agency turned the castle into a modern tourist, hotel and catering base called the Castle and Park Complex. The top class of this facility and the high quality of the services it provides was confirmed in 2000 by The European Castle Hotels & Restaurants – a programme grouping hotels and restaurants located in historical buildings. https://www.krasiczyn.com.pl

Красичи́нський замок (пол. Zamek w Krasiczynie) був збудований у місті Красичин Перемишльської землі Руського воєводства І Речі Посполитої, тепер Підкарпатського воєводства Польщі. Розміщений на віддалі 10 км від Перемишля. Замок у Красичині відноситься до найвишуканіших ренесансних ансамблів на теренах сучасної Польщі. Наприкінці XIV ст. тут існувало дерев'яне укріплення з мурованою надбранною вежею. Від родини матері його успадкував Станіслав Красицький († 1602), який біля 1580 р. розпочав зводити на його місці мурований замок з мурованими стінами, 4-ма наріжними 4-ярусними вежами-бастеями, двоярусною житлової будівлею біля старої мурованої брами. Кардинальну перебудову замку на резиденцію «palazzo in fortezza» провів його син — каштелян львівський, воєвода подільський Марцін Красицький († 1633). За життя Красицького перебудову проводив італійський архітектор Ґалеаццо Апп'яні (Galeazzo Appiani), який одночасно проводив перебудову замку у Перемишлі. Було розширено житлову будівлю, перед якою звели галерею. У східному пряслі муру облаштували нову замкову браму у Годинниковій вежі, а перед старою вимурували лоджію з куполом. Усі бійниці було замінено вікнами. Замкові мури зовні і з сторони двору прикрасив декор у стилі сграффіто площею 7000 м² із зображеннями святих, римських імператорів, королів, Красицьких, сцен полювання. Перебудовані бастеї було завершено тематичними атиками — Папська у формі папської корони, Королівська — королівської, Шляхетська — звичний атик, Божа з каплицею завершувалась куполом. Вони мали символізувати ієрархію влади — Бога, Костел, монархію, шляхту. Замок обвели земляними бастіонними фортифікаціями з 20 гарматами і чисельним гарнізоном. Рів заводнювали водою з Сяну. Міські мури Красичина були примурованими до мурів замку. Мартин Красицький не мав спадкоємців і замок 1642 перейшов до його племінника, каштеляна перемиського Константина Красицького, який мав великі борги і занедбав палац. З 1682 замок перейшов до Юрія, Олександра Красицьких, на яких вигасла чоловіча лінія роду. На 1724 замком володів підстолій литовський, генерал подільської землі Ян Тарло, який провів його ремонт. Через політичні погляди Яна Тарла замок у 1726 році пограбувало і сплюндрувало російське військо, зруйнувавши Папську вежу. Замок більше не повернувся до давньої величі. Тарло до своєї смерті частково відновив будівлі замку, який 1751 р. перейшов до Людвіки Потоцької з Мнішеків († 1785). Вона продовжила відновлення замку, у ході якого затинькували сграффіто на мурах. Надалі замок переходив з рук до рук, поки 1835 р. його не купив князь Леон Людвік Сапега, перетворивши на родову резиденцію. Він відновив парк, де на честь народження синів садили дуби, дівчаток липи. Архітектор з Відня В. Енгерт провів реставрацію приміщень палацу, який вигорів 1852 року. Задля проведення відновлення замку Сапіги зайшли у великі борги. Реставрація мала на меті відновити зовнішній вигляд замку із зриттям залишків валів і закопуванням ровів, а декорування приміщень проводили заново. Відбудову призупинила 1-а світова війна, коли було пошкоджено дахи, лоджію. З вересня 1939 по червень 1941 у замку знаходилась військова частина Красної армії. За цей час було повністю знищено декор приміщень, вивезено всі меблі, сплюндровано родинні каплицю, гробівець. Нова реставрація зовнішніх мурів замку, розпочата 1963 року триває донині за державні і приватні кошти. Відновити старий декор і умеблювання приміщень було визнано за неможливе.

Jeszcze do niedawna uznawano zamek w Krasiczynie za jednorodny, zbudowany na przełomie XVI i XVII wieku. Jednak badania przeprowadzone w ostatnich dziesięcioleciach ujawniły, że w skrzydle północnym zamku znajdują się mury budynku bramnego ponad pół wieku starszego od istniejących zabudowań - budynek ten powstał w latach 1540-1550. Z okresu postania należy wnosić, że dwór, w którego skład wchodził, został zbudowany przez Jakuba z Siecina herbu Rogala, który poślubił Barbarę z Orzechowskich. To Jakub był protoplastą rodu Krasickich. Jego syn Stanisław Krasicki w drugiej połowie XVI wieku wzniósł zamek w obecnej formie, a wnuk Stanisław Marcin w latach 1598-1614 wykończył dzieło ojca. Renesansowy zamek miał założenie prostokątne z obszernym dziedzińcem pośrodku. Trzy skrzydła oraz część północnego były kurtynami, a resztę północnego stanowił budynek mieszkalny. Na rogach prostokątnego założenia wzniesiono cztery potężne okrągłe baszty. Cały obwód murów i baszty posiadały liczne strzelnice, które w murach południowym, wschodnim i zachodnim zachowały się częściowo do dziś. Zalew otaczający zamek od zachodu i północy stanowił naturalną ochronę murów zamku, natomiast od południa i wschodu przekopano fosę oraz usypano wały. Tak wyglądał wzniesiony przez Stanisława do roku 1580, jego syn w latach 1598-1614 powoli zmieniał dzieło ojca na wspaniałą manierystyczną rezydencję. Mimo, że cały starszy zamek tkwi w murach późniejszego to Stanisław Marcin Całkowicie zmienił wygląd zewnętrzny budowli. Za czasów Stanisława Marcina powstały nowe skrzydła mieszkalne przy dotychczasowych murach kurtynowych, skrzydło północne zostało przedłużone na całą długość ściany północnej. Podwyższono baszty i pozostałe kurtyny, dziedziniec otoczono parterowym krużgankiem, a strzelnice zamurowano. Dotychczas wjazd na zamek prowadził przez budynek bramny przebudowany z istniejącego budynku drewnianego grodu, teraz wzniesiono nową bramę z wysoką wieżą zegarową. Stary wjazd zamurowano a z nowego poprowadzono arterię widokowo-komunikacyjną przez drewniany most nad zalewem i miasteczko w stronę Sanu. W ciągu następnych czterech lat do 1618 roku przebudowano kaplicę. Zamek zyskał bogatą kamieniarkę, malowidła i dekoracje sgraffitowe. W 1530 roku ówczesny właściciel zamku Jan Tarło odnowił niektóre dekoracje. W latach 1750-1785 został częściowo przebudowany, zmiany dotyczyły głównie skrzydła północnego. W 1852 roku spłonęły wszystkie wnętrza oprócz kaplicy a na przełomie XIX i XX wieku został odbudowany. W 1963 roku rozpoczęto trwającą kilkanaście lat konserwację. Budowla należy do czołowych pomników architektury w Polsce. Zachowała się bogata dekoracja sgraffitowa, attyka, baszty: Szlachecka, Królewska, Papieska, Boska, wieża zegarowa oraz arkadowy dziedziniec.

Замок Красицких в Красичине, неподалёку от Пшемысля строился польскими магнатами Станиславом и Мартином Красицкими по проекту итальянского архитектора Галлеацо Аппиани с 1598 по 1633 годы в стиле эпохи позднего Возрождения. По углам стен расположены четыре круглые башни с традиционными для этой части Европы наружными росписями — сграффито.В замке, во время его великолепии, были организованы Сигизмунда III Вазы, Владислава IV, Яна Казимира, и Августа II. В 1835 дворец выкупил австрийский государственный деятель Лев Людвик Сапега. Поместье принадлежало Сапегам до Второй мировой войны, в начале которой было разграблено советскими солдатами. Проведенные в последние годы кропотливая работа реконструкция привела к созданию на замок и парковый комплекс в Красичине, современной размещения туристов, гостиницы и питания. В настоящее время рассматривается вопрос о включении дворцово-паркового ансамбля в Красичине в число памятников Всемирного наследия.

15.00 PLN 8.00 PLN

-

-

-