The Klov Palace (Ukrainian: Кловський палац) is the seat of the Supreme Court of Ukraine in Kiev. The building takes its name from Klov, a neighbourhood of Pechersk District where it is situated. Architect Stephen Kovnir supervised the construction of the building elements which is thought to have been designed by Johann-Gottfried Shedel and Pyotr Neyelov. The Baroque residence was constructed between 1752 and 1756 with funds provided by Kiev Pechersk Lavra. The Russian royals were expected to stay at the palace during their visits to the monastery, as they did in a wooden palace that had preceded it. The architects are thought to have been Johann-Gottfried Schedel and Pyotr Neyelov. The actual construction was supervised by Stepan Kovnir. The main hall has the plafond frescoed in 1760. A formal garden was laid out around the palace. The palace was never visited by any royals, however, and it was not long before it fell into ill repair. Catherine II of Russia, when passing through Kiev in 1787, preferred Mariyinsky Palace for her residence. It was gutted by a fire in 1858 and was rebuilt soon after with the addition of an upper storey and the side wings. The palace burnt down in the aftermath of the Russian Revolution. A restoration process was undertaken in the 1970s.

Збудований у 1752-1756 роках за проектом архітектора І.Шеделя архітектором П.Нєєловим. Завершував будівництво С. Ковнір, який вніс в оздоблення палацу елементи української народної архітектур. Кловський палац Багатьом киянам добре відома ця ошатна споруда в Липках, яку ще нещодавно займав музей історії Києва. Її назва походить від історичної місцевості Клов, по території якої пролягав колись до Либеді шлях струмка з таким же найменуванням. Ще в XI столітті третій за ліком ігумен Києво-Печерської обителі Стефан заснував тут Кловський (Стефанич) чоловічий монастир з церквою на честь Влахернської ікони Божої Матері. Його зруйнували татарсько-монгольські нападники, які 1240-го року вдерлися до нашого міста. З якогось часу Києво-Печерська лавра мала неподалік від залишків колишнього Кловського монастиря свій заміський, вочевидь, дерев‘яний "двірець", придатний для прийома навіть вінценосних осіб. 1744-го року в ньому зупинялася імператриця Єлизавета Петрівна, тоді ж тут тимчасово мешкав зі своєю нареченою (майбутньою царицею Катериною II) і спадкоємець російського престолу Петро III. Можливо ця, а може якась інша обставина спонукала керівництво Лаври до спорудження більш довершеної царської резиденції. Креслення двоповерхового мурованого палацу склав творець Великої Лаврської дзвіниці Й.Г. Шедель. Будівельні роботи велися впродовж 1752-1756 років, коли країною керувала Єлизавета Петрівна (саме тому вулиця, яка пролягала повз Кловський палац, від 1869 року стала називатися Єлизаветинською; сьогодні вона носить ім‘я Пилипа Орлика). Нагляд за роботами на одному з етапів здійснював відомий вітчизняний зодчий П.І. Неелов, а завершував їх славетний український будівничий, автор багатьох споруд на території Києво-Печерської лаври С.Д. Ковнір, який доповнив композицію палацу елементами народної архітектури. Палац являє собою корпус з двома крилами-виступами, типовими бароковими прикрасами та двома бічними виступами по боках фасаду. Довкола палацу було розбито парк. Внутрішній інтер’єр був багато прикрашений – плафон великої зали палацу 1757 р. розписував маляр та золотих справ майстер В. Фрідеріх. Розписи на полотні виконав 1760 р. чернігівський іконописець К. Андрєєв. Близько 1764 року в палаці, що височів посеред липового гаю, містилася лаврська друкарня, а пізніше - шпиталь для хворих моровою виразкою, завезеною 1770 року з Туреччини. Наприкінці XVIII ст., коли монастирі отримали духовні штати, він разом із навколишньою місцевістю став власністю київського дворянства. Останнє надало споруду в тимчасове користування спочатку місцевому цивільному губернаторові, який влаштував тут свою резиденцію, пізніше - лютеранам, які, втративши 1811 року від пожежі свою кірху на Подолі, здійснювали тут богослужбові відправи, а 1812 року помістило в ній Першу київську чоловічу гімназію, що до цього перебувала на Подолі. Проте в той час, коли її директор Я.С. Мишковський перебував у Петербурзі з клопотанням про відкриття при ній ботанічного саду і друкарні, місцеве керівництво помістило в палаці лікарню. При цьому було пошкоджено чимало майна і знищено частину архіву. Довелося Я.С. Мишковському докласти певних зусиль, аби повернути свою гімназію до її власного приміщення. Окремі дисципліни в ній викладали вже відомі на той час історики М.Ф. Берлинський та МІ. Костомаров, а також товариш М.В. Гоголя по Ніжинській гімназії О.С. Данилевський. Немало її випускників стали відомими в країні діячами науки й культури. У Кловському палаці гімназія існувала до 1857 року, потім вона перебралася до власного будинку на Бібіковському бульварі (тепер Тараса Шевченка), 14. Тоді у його приміщеннях того ж таки 1857 року було влаштовано 2-гу київську виставку сільськогосподарчих і ремісничих товарів, після якої кімнати залишалися ніким не зайнятими. 1858 року сталася пожежа, яка перетворила палац на суцільне згарище. У такому стані він перебував до 1863 року, коли за царським повелінням перейшов у підпорядкування духовного відомства. Останнє, витративши на відновлення споруди більше 20 тисяч рублів, помістило в ній училище для дівчат духовного звання. Після затвердження статуту училище набуло ознак правильного середнього навчального закладу, а його навчальна програма поповнилася викладанням педагогіки, однієї з сучасних мов, музики та ведення домашнього господарства. За цими параметрами воно впритул наблизилося до рівня гімназій і навіть деяких інститутів, що викликало існування його неофіційної назви: "Жіноча духовна гімназія". Після її закінчення випускниці отримували право викладати предмети на дому і в церковно-парафіяльних та жіночих народних школах. Події Першої світової війни у приміщенні функціонував військовий шпиталь. Під час громадянської війни палац сильно постраждав. 1919 року слідча комісія А.І. Денікіна здійснювала на його території розкопки з метою виявлення жертв НКВС, проте вони виявилися безрезультатними. 1930 року Інститут силікатної промисловості для власних потреб відновив палац. З 1974 року його приміщення займав Музей історії Великої вітчизняної війни, а з 1982 року — музей історії Києва. У 2005 році будівлю було передано у розпорядження Верховного Суду України. http://7chudes.in.ua/

Pałac Kłowski – barokowy budynek w dzielnicy Kłow w Kijowie. Siedziba Sądu Najwyższego Ukrainy. Barokowa rezydencja została wybudowana w latach 1752-1756 z funduszy dostarczonych przez Ławrę Peczerską. Rosyjskie rodziny królewskie miały zatrzymywać się w pałacu w czasie ich wizyty w klasztorze (podobnie jak w drewnianym pałacu, które istniał na początku). Za architektów budynku uważano, Gottfrieda Schädel i Wasilija Nejelowa. Sama budowa była nadzorowana przez Stiepan Kownira. W głównej sali znajduje się zdobiony freskami plafon z 1760 roku. Wokół pałacu został założony ogród. Pałac nie był odwiedzany przez rodziny królewskie. Katarzyna II, podczas pobytu w Kijowie w 1787 roku, wybrała Pałac Maryński do zamieszkania. Pałac nawiedził pożar w 1858 roku i został odbudowany zaraz po nim z dodatkiem piętra i skrzydła bocznego. Pałac spłonął w następstwie rewolucji rosyjskiej. Proces przywracania został podjęty w latach 70. XX wieku.