In the southern part of the Chernigov area is the village Sokirintsy. This area is known for its centuries-old trees and dense forests. Therefore not surprising that the complex was founded Sokirintsy garden culture. In the early 18th century the territory of the park was the ancestral estate of Colonel Ignatius Ukrainian Galagan. In the center of the estate you will be presented its large pure white palace, which for many years has maintained its greatness. In the 19th century, when the family estate was inherited by his grandson Colonel Paul Galaganov, here come the "golden age." Ukrainian elite estate Galaganov called "Ukrainian Parnassus." Gathered here are great and writers as Taras Shevchenko, Panteleimon Kulish, Mykola Lysenko, Ukrainian composer, artist and Leo Zhemchuzhnikov kobzar Ostap Veresaev. The authors of the palace ensemble became an architect and designer Paul Dubrovsky landscaper Johann Biesterfeld. For the future of the palace was chosen classic style construction. The building of the palace was a two-story family Galaganov and consisted of three parts - the central and two lateral symmetrically arranged. The central part of the main entrance to all building towered over by the portico, which was located on top of an octagonal dome. From the portico on the second floor descended six columns, while the first floor was formed five narrow arches. The main entrance to the palace Galaganov was on the second floor. It is accessed through expanding the earth ramp. On each side of this huge staircase are two marble statues, decorated in antique style. The first sculpture depicts Hera - the Greek goddess. She protected marriage and was a symbol of motherhood. The second statue represented the ancient Roman goddess of fertility and harvest - Ceres. Go inside the palace Galaganov. Here are sixty rooms, a grand ballroom, the floor is preserved old terrazzo flooring. Its walls are decorated with stucco decorations, and the backyard overlooks a large balcony with columns overlooking the park. Inside the palace Galaganov family can visit the three exposures. The first is devoted to the blind kobzar Ostap Veresaev who patronized Paul Galagan. The second demonstration exhibition reveals the uniqueness of national life, and the third - shows the reconstruction work in the palace. Be sure to take a stroll through the park Sokirinskomu. Here, among the ancient trees-lived, there is one enclosure, which is about 200 years old. Once in the shade of trees and creek flowed, now it is dry, but kept the bridge, built in the Gothic style. There in the park and the forester hut, next to which is always worth the forester, hewn out of wood. They say if you whisper to him his heart's desire in your ear, it will come true. To Sokirintsy you can get from Kiev or Chernigov, sitting on one of the regular buses that depart from bus stations. Or you can go on a trip. Thus, your best bet is to travel from Kiev in the direction of Pryłuki and thence by road signs you reach Sokirintsy. Read more at: https://ua.igotoworld.com/en/poi_object/13836_palace-of-galaganov.htm

Сокиринський архітектурно-парковий комплекс — палацово-парковий комплекс створений на початку 19 століття у селі Сокиринці (нині Срібнянського району Чернігівської області). У 1823–1829 роках прилуцький полковник Павло Галаган спорудив в Сокиринцях за проектом архітектора Павла Дубровського величний мурований палац на 60 кімнат в стилі ампір з високим декоративним куполом. Водночас садівник-австрієць Бістерфельд розбив навколо палацу великий ландшафтний парк з альтанками, церквою і каплицею, греблею і двома мостами. У палаці була велика мистецька галерея (вона стала основою для заснування Чернігівського художнього музею), унікальна коштовна колекція посуду і зброї. Тут діяв кріпацький театр і хор. Через це Сокиринці колись називали «українським Парнасом». Палац мурований, двоповерховий, прямокутний в плані, з великим декоративним куполом у центрі. Головний фасад прикрашено восьмиколонним портиком іонічного ордера, поставленим на аркаду. Парковий фасад має шестиколонний портик, від якого на рівні парадних кімнат 2-го поверху відходить пандус, який розширюється до низу й плавно сполучається з Сокиринським парком. Обабіч наприкінці 19 ст. встановлено дві мармурові копії античних скульптур та декоративні вази. У будинку налічувалося 60 кімнат, які були сполучені між собою здебільшого за анфіладною системою. Критими переходами палац поєднується з двоповерховими флігелями (загальна довжина палацу 105 м). Головний фасад орієнтовано у північно-східному напрямі, у бік парадного в'їзду, до якого веде широка алея довжиною 400 м. Палац, ворота з огорожею, алея із службовими флігелями обабіч неї утворюють парадну частину садиби. На півночі містяться господарські двори з приміщеннями для худоби, стайнею, сараями. У східному напрямі від палацу до села вела пряма алея, на якій були розташовані дві церкви та дзвіниця, котрі не збереглися до нашого часу. У парку є оранжерея з теплицями — єдиний на Лівобережжі комплекс споруд цього типу, що зберігся, альтанка, місток. 1920 в палаці розмістилась агрономічна школа, пізніше — Сокиринський с.-г. технікум. Тепер у Сп — СПТУ № 36. Сокиринський парк — пам'ятка садово-паркового мистецтва державного значення (з 1972). Міститься за 5 км від автодороги Київ — Суми поблизу села Сокиринці Срібнянського району. Перебуває у віданні СПТУ № 36. Частина палацово-паркового комплексу. Основою парку був ліс з віковими деревами. Нині до складу паркової рослинності входить близько 40 порід. Первісне планування створене 1823-25 садівником І. Є. Бістерфельдом за участю арх. П. А. Дубровського. У 1826—1831 роботами керував Редель, з 1834— К. Христіані, у кін. 19 ст. — на поч. 20 ст. — К. Ф. Яничек. Площа 427 га. Складається з регулярної частини (комплекс споруд біля входу, гол. алея, Сокиринський палац, службові будівлі) і пейзажної зх. частини (пл. 60 га), що відкривається за палацом і по схилу спускається до ставу (пл. 10 га). Рослинність — дуб, береза, берест, липа, тополя біла, граб, клен гостролистий, модрина, ялина, сосна звичайна і чорна, каштан. З чагарників найбільше таволги. Збереглися сторічні платан, три дерева зх. буку. Шевченківський явір — найстаріше дерево парку. Ландшафт доповнювали паркові споруди: дві альтанки (одна з них — ротонда; 1829, збереглася), ц-ва з дзвіницею, каплиця (не збереглися), колодязь, гребля, містки (Красний та Готичний), скульптури. Головна алея, центральна поляна з мережею паркових доріг забезпечують зв'язок палацу з усіма ділянками території. На брівці насипної тераси, схили якої спадають до ставка, побудована кругла ротонда. Вона складається з восьми колон, їх покриває фриз і купол. До них ведуть 12 сходинок, обрамлених ступінчастими пілонами. У готичному стилі побудований місток через яр. Три стрімкі арки, з трьохярусними баштами, прикрашені тоненькими колонами і поясом зубців. Композиційними складовими парку є ставок, викопаний по течії річки Утки, „Свята долина“ — видовжена поляна з крутими схилами, порослими щільною деревною рослинністю. Тепер територія парку частково забудована другорядними спорудами, окремі паркові дільниці засаджені регулярними лісомеліоративними насадженнями, що порушу є структуру й об'ємно-просторову композицію парку. На знак великої народної любові до славного земляка у 1959 році до 150-річчя з дня народження кобзаря створено історико-етнографічну кімнату-музей. За роки роботи пошуковцями, що працювали при кімнаті-музеї, зібрано багато цікавих матеріалів, експонатів з життя як села Сокиринці, так і Остапа Вересая. Ці матеріали поповнили фонди, що дало змогу перереєструвати з часом кімнату-музей в історико-етнографічний музей при закладі освіти. Експозиції музею знайомлять відвідувачів з різними періодами життя краю: знаряддя праці: прядка, гребінь, начиння, наконечники з металу для лопати, рало, ціп та інші; зразки національного одягу; фрагмент інтер'єру хати, як колиски української культури; матеріали історії дружби М. В. Лисенка і О. М. Вересая та поїздки кобзаря до Петербургу з концертом; фоторепродукції робіт російського художника А. М. Жемчужникова, яки перебував у Сокиринцях 1852–1856 роках, із зображенням О. М. Вересая; матеріал про сьогодення. У 1971 році М. І. Харченко, уродженець села Сокиринці, за графічним малюнком А. М. Жемчужникова створив скульптуру Остапа Вересая, яка потім лягла в основу пам'ятника (висота 3,4 м), Встановлений на території Сокиринського парку. Час, події у навколишньому житті, накопичений досвід, основні завдання виховного процесу в училищі постійно знаходять відгук та пошук нових творчих форм діяльності музею. На базі музею часто проводяться масові заходи, зустрічі, зльоти, конференції, тематичні вечори тощо.