The Vorontsov Palace is a 19th-century palace and colonnade in Odessa, Ukraine, at the end of the Primorsky Boulevard pedestrian walkway. The buildings were built between 1827 to 1830 by the Sardinian-born architect Francesco Boffo for Prince Mikhail Semyonovich Vorontsov, one of the governor-generals of the Odessa region. Vorontsov chose to build his city palace on the spot where the former governor general Richelieu's humble house had once stood. Vorontsov was so impressed with Boffo's work, that he contracted Boffo to design the Potemkin Stairs. In 1906 it became an engineering school. During this time, next to the former palace was Lloyd's Travel Agency where the city's elite could purchase tickets for their trips abroad. In 1917 it was the headquarters of the Soviet Red Guards, and in March 1917 the first Soviet of Workers' and Sailors' Deputies met in the building. In 1936 the Vorontsov Palace was acquired by the Young Pioneers, and renamed the Children's Palace. The present day palace is only the front part of the original structure, the less valuable part of the complex, the Orlov wing was torn down. The Orlov wing was mainly apartments and outbuildings—nicknamed the "Orlovsky outhouse", it stretched from today's Mother-in-Law's Bridge. In the second-half of the 20th century, the palace has had two fires. In 1994 sculptor Mikhail Reva built a fountain called "Day and Night" in the courtyard. Unfortunately, the fountain hasn't had any water since 1999.

Народження перлини Одеси – генерал-губернаторської резиденції Михайла Семеновича Воронцова – відбулося в 1826 році. Повністю палацовий комплекс з бельведером біля моря і півколом стаєнь, потерпаючи в розкоші саду, був закінчений у 1834 році. І ще не одне десятиліття служив він музою для Творців, які черпали натхнення в затишності його залів і прохолодній тіні дерев над водами Чорного моря, що простирається у підніжжя схилу. Під час Кримської війни (1853 – 1853) Воронцовський палац зазнав значних втрат, розстріляний спільними зусиллями англо-французької ескадри з трьохсот п‘ятдесяти гармат. Будівлі, практично, перетворилися на руїни. Відновлений палац служив інтересам суспільних потреб Одеси в якості губернаторської резиденції Новоросійського краю аж до кінця XIX століття, коли чиновники в його коридорах змінюються на гімназистів – у стінах Воронцовського палацу Одеси відкрита приватна чоловіча гімназія А. Юнгмейстера, що існувала аж до 1917 року. Кошти на утримання комплексу виділялися з гімназичного фонду, що формувався за рахунок плати за навчання. Із початком революційного руху в березні 1917 року будівля гімназії (колишній губернаторської резиденції) однією з перших потрапляє в сферу інтересів новій владі – тут розташувався центр повстання Одеси “Рад робітників і солдатів”, а потім – штаб Червоної гвардії, що аж ніяк не сприяло збереженню унікальних інтер‘єрів палацу (частина інтер‘єрів була перевезена в Алупку). Після закінчення Громадянської війни (1917 – 1923) зали комплексу використовувалися для потреб громадських організацій. Зокрема тут проводилися шахові змагання, що й послужило орієнтиром подальшої долі палацу на найближчі десятиліття – в 1936 році його зали пристосували рішенням Раднаркому СРСР для потреб Будинку піонерів, який ознаменував своїм відкриттям з Великою ялинкою у Бальному залі для одеської дітвори початок Нового 1937 року . Під час Великої Вітчизняної (1941 – 1945) законсервований Воронцовський палацовий комплекс зазнав значних втрат (був стертий в лиця землі Орловський корпус (технічний відділ Палацу піонерів) та Зимовий сад), а інші його будівлі і споруди були зрешечені снарядами і картеччю. Післявоєнна реставрація 50-х років ХХ століття, на ряду в відновленням архітектурного вигляду уцілілих будівель комплексу, забрала з собою в жерло сталеплавильних печей унікальні чавунні грати огорожі парку, що були відлиті в Петербурзі на заводі Чарльза Берда (1766 – 1843) Будівля Воронцовського палацу і зараз стоїть на службі дитячої освіти, змінивши своє ім‘я в 1961 році на Палац піонерів імені героя-підпільника Великої Вітчизняної війни Яші Гордієнка, а у 2000 – Палац дитячої та юнацької творчості. Після проведеної реставрації 2005 будівля покращила свій зовнішній вигляд. А зараз група ентузіастів на чолі з директором Палацу творчості Л. А. Стрельцовою активно виступає за повну його історичну реставрацію. Архітектура Комплекс Воронцовського палацу в класичному стилі, що вінчає собою високий берег центральній частині Одеси, створений за проектом одеського архітектора Франца Карловича Боффо (1796 – 1867), спочатку крім нині існуючих палацу, конюшинного корпусу, кухонного корпусу і бельведера включав Орловський корпус, сад (спускався по схилу до моря), флігель для гостей (примикав під прямим кутом до будівлі палацу з боку внутрішнього двору) і Зимовий сад з альтанками для відпочинку і сходами до моря біля підніжжя. Палац графа Воронцова (1826) в стилі олександрівського ампіру, що замикає північний край Приморського бульвару, своїм східним фасадом звернений на затоку. Складовими зовнішнього декору будівлі римсько-іонічного ордера, що головним входом дивиться на захід, є колонні (із заходу – чотирьох, з півдня – семи) портики, орнаментовані фризом над вікнами другого поверху і тричетвертними колонними барельєфами. Дах замикає карниз з балюстрадою. Внутрішнє оздоблення чітко розділене на три частини: напівпідвальний перший господарський поверх, другий – гостьовий і третій – хазяйський. Багато прикрашений ліпниною і позолотою гостьовий поверх з набірним паркетом і кришталево-бронзовими люстрами на високих склепіннях складається з колись прикрашеною картинами більярдної, їдальнею з відкритою терасою, Бального залу з каміном, Турецького кабінету в зелено-золотих тонах, робочого кабінету Манускриптів з прекрасним видом на море і бібліотекою, яка колись зберігала унікальні зібрання. Хазяйські покої позбавлені багатою обробки, та й стелі тут нижче не кажучи вже про господарський поверх, не призначеному для ока високопосадових панів. З прикрас княжих покоїв варто відзначити інкрустовані сонячний годинники в дитячій, і невисокі мармурові колони, що поділяють опочивальню надвоє. Крім того на третьому поверсі знаходяться дві бібліотеки, приймальна і кабінет. Конюшинний корпус (1826 – 1829) _ – оштукатурена двоповерхова будівля з ракушняку в четверту частину кола звернена своєї опуклою частиною в бік палацу, на південь від якого знаходиться. Відмінною особливістю опуклого глухого фасаду з нішами є чотириколонний портик тосканського ордера, що оздоблює великий арочний отвір, а увігнутого – великі напівциркульні вікна. Внутрішнє оздоблення, призначеного для коней, першого поверху, прикрашає стелю в романському стилі і дерев‘яні колони, які утримують високий звід, на відміну від другого – призначеного для прислуги і позбавленого всілякої обробки. Бельведер (1826 – 1828) з двох паралельних рядів десятіколонного (оштукатурений ракушняк) портика тосканського ордера, перекритих двосхилим металевим дахом над плоским антаблементом з двома кам‘яними сходовими маршами з боків, так само в плані становить четверту частину кола, але на цей раз зверненої опуклою частина до моря. http://zabytki.in.ua/

Pałac Woroncowów w Odessie - zabytek XIX-wiecznej architektury należący przed 1914 rokiem do rodziny Woroncowów, znajduje się na końcu Primorskogo Bułwaru. Został zbudowany w latach 1827-30 przez sardyńskiego architekta Franciszka Boffo dla generał-gubernatora odesskiego Michaiła Woroncowa na miejscu dawnej drewnianej siedziby poprzedniego zarządcy Odessy Armanda-Emmanuela du Plessis, ks. Richelieu. Obiekt do tego stopnia spodobał się gubernatorowi, że Boffo otrzymał zlecenie na projekt schodów prowadzących z miasta do portu. W 1906 roku w budynku zakwaterowano szkołę inżynieryjną, w czasie rewolucji bolszewickiej 1917 roku miała tu swoją siedzibą lokalna rada delegatów robotniczych i marynarskich. Od 1936 roku pałac mieścił dom pionierów. W czasach radzieckich dokonano wyburzenia części kompleksu pałacowego, m.in. tzw. skrzydła Orłowa, obiekt ucierpiał także na skutek dwóch pożarów. W 1994 roku kompleks wzbogacił się o fontannę "Dzień i noc" autorstwa Michaiła Rewy.

048 722 5042

-

-