The Arabat Fortress is located at the southernmost part of Arabat Spit. Its name originates from either Arabic "rabat" meaning a "military post" or Turkic "arabat" meaning a "suburb" and is the origin of the name of the Arabat Spit. Its purpose was to guard the spit and Crimea from invasions. The fortress was built around 17th century by the Turkish army and was first mentioned by the French Engineer and cartographer Guillaume Le Vasseur de Beauplan in 1660 in his book "Description d'Ukranie". The fortress had an advanced military design with octagonal shape and 3-meter thick stone walls surrounded by an earthen wall and a moat. It contained five towers and two gates. Several rows of arrowslits faced east, north and west and were designed for various artillery types. Whereas the fortress was hard to conquer when properly defended, due to its remote location from Turkey, its garrison was often understaffed and defended by the Russian army in 1737 and 1771. After Crimea became part of Russia the fortress was abandoned, but later refurbished and used by Russians during the Crimean War of 1853–1856 to defend the Crimean coast. After the war, the fortress was abandoned again and its walls were used by locals as a source of stone. The fortress was an area of heavy fighting between the Soviet Red Army and the White Army in 1920 and the German Army during the World War II in 1941–1944. In 1968, some scenes of a famous Soviet movie Two Comrades Were Serving was filmed there.

Перші згадки про Арабат датуються 1651 роком, коли була надрукована відома книга знаного французького картографа та військового інженера Гійома де Боплана «Опис України». Однак є відомості, що фортеця появилася значно раніше, ще до появи турок у Криму, адже на карті Південної Сарматії 1526 року Ваповського вже був позначений Арабат. Згадки про Арабатку є й у книзі турецького письменника Евлія Челебі «Книзі Подорожей». Тут він зазначає, що «башта» мала б перекривати калмикам і запорожцям шлях до Криму через Арабатську косу. Записи зроблені протягом 1665-1666 років. У книзі розміщена й легенда про утворення фортеці. Вона гласить, що коли декілька козаків, втікаючи з неволі по косі, зустріли калмиків і вирішили спільно напасти на кримських татар. Спочатку напад був вдалим, але опісля Мехмед ІІ Герай, із військом, наспів утікачів-нападників та розгромив їх. Ото вже тоді-то й збудували фортецю, щоби перешкоджала таким нападам. Проте мету фортеці не зовсім виходило виконувати. Адже козаки користалися іншими шляхами до Криму та напади не припинялися. У 1668 році під проводом Івана Рога Арабат узяли штурмом і всіх, хто там був. Майже через століття фортеця знову була захоплена військом під командуванням Онисима Білого, ще через близько тридцять років Арабат знову ж здобули, цього разу російською армією під командуванням генерала-аншера Долгорукого. Фортеця занепадала. Оновили її під час Кримської війни 1853-1856 років. Міський статус будівля втратила в 1856 році. У 1919 році фортеця була свідком боїв денікінців, згодом – битви Великої Вітчизняної війни. Тож місце визначне та історичне. Тут витає дух багатьох важливих подій та періодів історії. Тут досі інколи проводяться археологічні дослідження, адже місце є ще таємничим та зберігає, певні, чимало загадок. Учені стверджують, що шукають якісь нові факти про історичне минуле відомого форту. Сама фортеця за формою – неправильний багатокутник (дещо схожий до трапеції) із міцними оборонними стінами, двома воротами (Головна брама та Морська брама), п’ятьма бастіонами та глибоким ровом кругом споруди. За кріпосним ровом є вал, який має до восьми метрів висоти. До того ж у фортеці була пристань, протягом якогось періоду тут були стоянки турецького флоту. Зараз є добре збережені фортечні стіни, завтовшки три метри, кам’яна кладка стін, багатокутники фортів, та в кріпосному дворі залишилися тільки камені та глина, а раніше тут були порохові погреби, лазня, мечеть. http://stezhkamu.com/

Twierdza Arabacka – zbudowana w pierwszej połowie XVII wieku twierdza tatarsko-turecka we wschodniej części Krymu. Nazwa pochodzi od arabskiego słowa الرباط ar-ribat oznaczającego twierdzę polową. Zbudowana została w odległości 2 km od współczesnej miejscowości Kamjanśke (do 1945 roku Ak Manaj) u południowego zakończenia Mierzei Arabackiej blokując wraz z twierdzą Perekop dostęp do półwyspu od północy, a wraz z Twierdzą Jenikale blokowała dostęp do Krymu od wschodu. Twierdza została wybudowana w kształcie nieregularnym z trzymetrowymi ścianami, pięcioma basztami, dwoma bramami i otoczona fosami. We wnętrzu znajdowały się pomieszczenia dla załogi, magazyny i meczet. Po raz pierwszy wzmiankowana przez pracującego dla polskiego króla francuskiego kartografa Guillaume Le Vasseur de Beauplana w 1651 roku. W 1668 roku zdobyta przez Kozaków i uszkodzona. W 1737 roku zdobyta przez wojska rosyjskie. Ponownie oblężona przez Rosjan w 1771 roku. Po aneksji Krymu przez Rosję była nadal wykorzystywana militarnie. Po 1853 roku wykorzystywana przez wojska rosyjskie w czasie wojny krymskiej. W 1856 roku Arabat został pozbawiony statusu miasta.