The Wenecja locality’s history is associated with the figure of Mikołaj Nałęcz of Chomiąża who in XIV century built a castle on the isthmus between the three lakes. As he saw his new residence similar to Venice in terms of its situation features, he named the site Wenecja (Polish for ‘Venice’). Wenecja was granted municipal rights in 1411 and maintained them into 16th century. Their loss was caused by changed political arrangements, as combined with a lessened importance of the castle in the strategic map of Poland after 2nd Peace Treaty of Toruń (Thorn) in 1466. The castle was built by Mikołaj Nałęcz of Chomiąża around 1395, as a stone edifice intertwined with brick elements, founded on a square plan, side length 33 m. Its convenient situation between the three lakes has increased its value as a fortress. The castle was a notorious place for almost the entire period of its existence. In the initial years, this was so because of Mikołaj Nałęcz who, being a judge of Kalisz, had made a name for himself due to extremely cruel verdicts he was passing, which won him the nickname of the Wenecja Devil. Others believe that the sobriquet was coined in the course of a cruel civil war that rumbled through the area of Wielkopolska in 1382 to 1385. As Wenecja was taken over by the Gniezno bishopric, the castle was last upgraded in 1435, the works being led by Gregor of Ossek, brought along from Moravia. The castle was surrounded then with an additional pentagonal wall and a dirt wall; moreover, the stronghold was furnished with canons launching stone balls of diameters 3.4cm to 25cm. At that time, a gaol for priests sentenced by an ecclesial court was in operation there. As the 2nd Peace of Thorn was entered into in 1466, the castle ultimately lost its military significance and its slow decline is dated ever since. Today, the castle is a picturesque ruin to which tourists visiting the nearby Narrow-Gauge Railway Museum and sightseeing other attractions on the Piast Route willingly pay visits.

Замок у Венецьї (пол. Zamek w Wenecji) - середньовічний замок в селі Венеція, що входить до складу міської гміни Жнін (Польща, Куявсько-Поморське воєводство). Замок зберігся у вигляді руїн. Зараз руїни замку в Венеції є філією Музею палуцкой землі (пол. Muzeum Ziemi Pałuckiej), розташованого в Жнін. Замок був заснований в 1390 році. У 1420 році тодішній власник Миколай Помян (пол. Mikołaj Pomian) продав замок архієпископу Гнєзно, після чого замок піддався перебудові і був перетворений в єпископську резиденцію. Імовірно, в XV столітті замок використовувався як місце ув'язнення прихильників гуситского руху. Однак уже в кінці XV століття замок був покинутий і частково розібраний. У XIX столітті руїни замку стали залучати любителів історії. Після Другої світової війни в замку були проведені археологічні дослідження.

Zamek w Wenecji – zamek obronny z XIV wieku w Wenecji koło Żnina, w województwie kujawsko-pomorskim. Zamek powstał w połowie XIV wieku na zlecenie Mikołaja Nałęcza z Chomiąży. Został zbudowany w ramach wielkiej akcji fortyfikacji Polski, podjętej w czasach Kazimierza Wielkiego. Po śmierci Nałęcza, zamek w XV wieku przeszedł w ręce Pomianów. W 1420 roku Mikołaj Pomian odstąpił zamek archidiecezji gnieźnieńskiej, która utworzyła w nim więzienie dla księży. W latach 1467-73 była to rezydencja generalnego starosty Wielkopolski Piotra Nałęcza z Szamotuł. W 2 poł. XV wieku zbudowano dookoła zamku nowe fortyfikacje z jednymi z pierwszych bastionów w Polsce. W XVI wieku częściowo rozebrany, a cegła spławiona Gąsawką do Żnina została wykorzystana na budowę pałacu arcybiskupiego. W kolejnych wiekach zamek popadł w dalszą ruinę. W XIX wieku częściowo wysadzony w powietrze, a kamienie wykorzystano na budowę drogi do Żnina. Do dziś zachowały się jedynie fragmenty murów i dziedziniec. Zamek został zabezpieczony jako tzw. trwała ruina. Z zamkiem wiąże się legenda o tym, że straszy na nim Diabeł Wenecki, czyli jego najbardziej znany właściciel, Mikołaj Nałęcz.

За́мок в Вене́цье (польск. Zamek w Wenecji) — средневековый замок в селе Венецья, входящем в состав городской гмины Жнин (Польша, Куявско-Поморское воеводство). Замок сохранился в виде руин. Сейчас руины замка в Венецьи являются филиалом Музея палуцкой земли (польск. Muzeum Ziemi Pałuckiej), расположенного в Жнине. Замок был основан в 1390 году. В 1420 году тогдашний владелец Миколай Помян (польск. Mikołaj Pomian) продал замок архиепископу Гнезно, после чего замок подвергся перестройке и был превращён в епископскую резиденцию. Предположительно, в XV веке замок использовался как место заточения сторонников гуситского движения. Однако уже в конце XV века замок был заброшен и частично разобран. В XIX веке руины замка стали привлекать любителей истории. После Второй мировой войны в замке были проведены археологические исследования.