The first mention of Rzeszów comes from the act of giving royal on deposits by Casimir the Great John Pakosławic. His descendants adopted the name of the city from the name of Rzeszów. Probably existed at that time within the city fortifications and castle which is the ancestral seat of Rzeszów. In the year 1458 Rzeszów was devastated during the invasion of the Italians, and shortly after the Tartars, who burned the village. After the expiry of the family Rzeszów widow of the last of their representative, she married Nicholas Spytka Lizęgę. It was he who in the early seventeenth century began the construction of the castle, which was to become a strong fortress capable to face the raids which have often experienced Rzeszow. Construction of the castle lasted probably around 1620, and soon after, in 1624, thanks to the fortifications Rzeszow said the attack Tartars. Documents mention three gates in the fortification of the city - Water from the east, ELM at the castle from the south and from the north A brick was also some towers, from which it was possible to strengthen the flank fire. Nicholas Lizęga also did not leave a male heir. Castle and town by the mariaży and inheritance passed successively into the hands of Ostrogskich and then Lubomirski. The representative of the latter family, George Sebastian, rebuilt in the second half of the seventeenth century, the castle and surrounded it with stone bastion fortifications that could withstand even strong army. Castle accordance with the objectives has become one of the most powerful Polish fortresses. During the Swedish invasion, after the departure of the rightful King John Casimir forces loyal to him were in their hands four powerful fortresses of Jasna Gora, Lviv, Łańcut and Rzeszow. I Rzeszów fortress was one of the centers direct mobilization of the nation against the Swedish invaders. Grand Royal Marshall Jerome Sebastian Lubomirski from the castle Pent directed the appointment and organization of the militia. These were the most important moments in the history of the fortress. After the turmoil of war, at the end of the seventeenth century, Lubomirski ordered the architect Tylman Gameren soar beyond the moat palace that has survived to this day. Fortress lost its military importance, became a baronial residence, which is surrounded by lush gardens, a zoo was established on the island. During the partitions castle took over the Austrian authorities and urządziły in the court, and some of the rooms allocated to prison. The castle began to decay and during the nineteenth century due to the significant destruction of the buildings of the castle was demolished. The arena was built between 1903-1906 administrative buildings with a courtyard in the middle. Stone bastions resisted the destruction and demolition. To this day the only one drawing on the topographic map of 1762 years representing the then established Lubomirski. Rzeszów lock has not yet been thoroughly studied by scientists and has no documentation of their development. Today, it houses the Provincial Court.

Перша згадка про Жешув приходить з акту даючи королівської по депозитах по Казимира Великого Джон Pakosławic. Його нащадки прийняли назву міста з назви міста Жешув. Ймовірно існували на той момент в межах міських укріплень і замку, який є резиденція родоначальників Жешув. У рік 1458 Жешув був спустошений під час вторгнення італійців, і незабаром після татар, які спалили село. Після закінчення терміну дії сім'ї Жешув вдови останнього зі свого представника, вона вийшла заміж за Миколу Spytka Lizęgę. Саме він на початку сімнадцятого століття почав будівництво замку, який повинен був стати сильним фортеця здатні до обличчя рейди, які часто стикаються Жешув. Будівництво замку тривало, мабуть, близько 1620, і незабаром після цього, в 1624 році, завдяки укріплень Жешув заявив, що напад татар. Документи вже троє воріт в фортифікації міста - Вода зі сходу, в'яз в замку з півдня і з півночі цегла була також кілька веж, з яких можна було підсилити флангову вогонь. Микола Lizęga також не залишив спадкоємця чоловічої статі. Замок і місто на mariaży і успадкування пройшли послідовно в руки Ostrogskich а потім Любомирський. Представник останнього сімейства, Джордж Себастьян, перебудований у другій половині сімнадцятого століття, замок і оточив його камінь бастіону укріплень, які могли б витримати навіть сильну армію. Замок відповідності з цілями став одним з найпотужніших польських фортець. Під час навали шведів, після відходу законних сил король Ян Казимир вірних йому були в їх руках чотири потужних фортець Ясна-Гура, Львові, Łańcut і Жешув. Я Жешув фортеця була одним із центрів прямого мобілізації нації проти шведських загарбників. Grand Royal Маршалл Джером Себастьян Любомирський від замка Pent спрямовані призначення та організацію міліції. Це були найважливіші моменти в історії фортеці. Після метушні війни, наприкінці сімнадцятого століття, Любомирський наказав архітекторові Тильман Гамерен парити за ровом палацу, що збереглося донині. Фортеця втратила своє військове значення, став баронський проживання, який оточений пишними садами, зоопарк був створений на острові. У розділах замок взяв на австрійських властей і urządziły в суді, і в деяких номерах, виділених у в'язницю. Замок почали розпадатися і в дев'ятнадцятому столітті в зв'язку зі значним руйнуванням будівель замку була зруйнована. Арена була побудована між 1903-1906 адміністративних будівель з внутрішнім двором в середині. Кам'яні бастіони пручався руйнування і знос. Донині єдиним спираючись на топографічній карті 1762 року, що представляють то встановлений Любомирський. Жешув замок ще не повністю вивчені вченими і не має документи, що підтверджують їх розвитку. Сьогодні тут знаходиться обласний суд.

Pierwsza wzmianka o Rzeszowie pochodzi z akt królewskich dotyczących nadania osady przez Kazimierza Wielkiego Janowi Pakosławicowi. Jego potomkowie od nazwy miasta przyjęli nazwisko Rzeszowskich. Prawdopodobnie istniał w tamtych czasach w obrębie miejskich obwarowań zameczek będący rodową siedzibą Rzeszowskich. W roku 1458 Rzeszów został spustoszony podczas najazdu Włochów, a niedługo potem Tatarów, którzy osadę spalili. Po wygaśnięciu rodu Rzeszowskich wdowa po ostatnim ich przedstawicielu wyszła za mąż za Mikołaja Spytka Lizęgę. To on w początku XVII wieku rozpoczął budowę zamku, który miał stać się silną warownią mogącą stawić czoło najazdom jakich Rzeszów już niejednokrotnie doświadczył. Budowa zamku trwała prawdopodobnie do około 1620 roku, a niedługo potem, w 1624 roku, dzięki fortyfikacjom Rzeszów odparł atak Tatarów. Dokumenty wymieniają trzy bramy w obwarowaniach miasta - Wodną od strony wschodniej, Dębową przy samym zamku od południa i Murowaną od północy, było też kilka baszt, z których, można było umocnienia flankować ogniem. Mikołaj Lizęga także nie pozostawił męskiego potomka. Zamek i miasto drogą mariaży i dziedziczenia przeszły kolejno w ręce Ostrogskich a następnie Lubomirskich. Przedstawiciel tego ostatniego rodu, Jerzy Sebastian, przebudował w II połowie XVII wieku zamek i otoczył go kamiennymi fortyfikacjami bastionowymi, które mogły oprzeć się nawet silnej armii. Zamek zgodnie z założeniami stał się jedną z potężniejszych polskich twierdz. W czasie potopu szwedzkiego, po opuszczeniu kraju przez prawowitego króla Jana Kazimierza, wierne mu wojska miały w swych rękach cztery potężne twierdze: Jasną Górę, Lwów, Łańcut oraz Rzeszów. Właśnie twierdza rzeszowska była jednym z ośrodków kierowania mobilizacją narodu przeciwko szwedzkiemu najeźdźcy. Marszałek Wielki Koronny Hieronim Sebastian Lubomirski z zamku rzeszowskiego kierował powoływaniem i organizacją pospolitego ruszenia. Były to najważniejsze chwile w historii tej fortecy. Po wojennej zawierusze, w końcu XVII wieku, Lubomirski polecił architektowi Tylmanowi z Gameren wznieść poza fosą pałacyk, który zachował się do dziś. Twierdza straciła znaczenie militarne, stała się magnacką rezydencją, którą otoczono wspaniałymi ogrodami, a na wyspie założono zwierzyniec. W okresie zaborów zamek przejęły władze austriackie i urządziły w nim sąd, a część pomieszczeń przeznaczyły na więzienie. Zamek zaczął niszczeć i w ciągu XIX wieku z powodu znacznych zniszczeń część budynków zamkowych rozebrano. W latach 1903-1906 wzniesiono czworobok budynków administracyjnych z dziedzińcem pośrodku. Kamienne bastiony oparły się zniszczeniom i rozbiórce. Do dziś zachował się tylko jeden rysunek na mapie topograficznej z 1762 roku przedstawiający ówczesną siedzibę Lubomirskich. Rzeszowski zamek nie został dotychczas dokładnie przebadany przez naukowców i nie posiada dokumentacji swego rozwoju. Obecnie mieści się w nim Sąd Wojewódzki.