The fort was the site of the present castle already existed in the thirteenth century, protecting located just north of the ferry on the border Liwiec. Mentioned in the eighteenth century by Kasper Niesiecki Doliwa coat of arms legend speaks of the Livonian castle siege by Jaćwings in 1279 year. Research by Richard Cędrowskiego elevated castle led to the discovery of traces of settlement from the twelfth-thirteenth century. Wood-borer stronghold was founded on piles fortified clump at the confluence of Liwiec and Miedzianka. Stone castle was built at the turn of the fourteenth and fifteenth centuries (the main construction works) at the initiative of Janusz I the Elder, Duke of Mazovia, which also build castles in Czersku and Wizna secured the main trade routes of the duchy. To perform a master hired Niclos who built the castles in Ciechanów, Trakai and probably Czersku. Livonian castle was built on a regular plan similar to a square of side 33 meters, on a stone foundation walls of the buildings are placed with a height of about 8 meters made ​​of bricks sausages. For the purpose of putting up the walls of the castle ramparts leveled and strengthened haughtiness additional piles of oak. In the middle of the western section of the peripheral wall of the tower was placed Gatehouse, from which ran through swampy terrain causeway to the mainland. In addition, the same gate was a drawbridge. The tower was initially opened from the courtyard, but powerful buttresses suggest that once the plan was erecting high gate tower. Initially walls were erected only to a certain level and work stopped, probably because of the conflict of the investor with the contractor. Break in the construction of extended even after the death of Prince Janusz in 1429 years. Probably the work was resumed only in 1437 years, then the son of Janusz Duke Boleslaw IV donated for the construction of the fortress 14 kop cents. The walls were raised to the originally planned height and crowned with battlements. To the northern section of the perimeter wall dostawiono exists today only in the basement of the Big House (Domus Magnus), and on the site of the current museum building to the south wall dostawiono Smaller House (Domus Minor) and a wooden granary. Both buildings have a basement and jednokondygnacjowe, although the thickness of the walls (2, 2 meter) shows that the plan had to be higher. Due to the small size of the castle of the economic functions were transferred to przygródka. On przygródek consisted of buildings located (partly on stilts) on both sides of the causeway flipped through wetlands. In the 1512 years began reconstruction of the castle, which was aimed primarily at raising his defensive qualities, but also the modernization of the needs of the mansion. During this period Liw was owned by the Duchess of Mazowsze Anna, widow of Konrad III Rudy, who outside of Warsaw is in Liwa resided mostly. Here, too, died in 1522. When remodeling increased perimeter walls up to 12 meters, significantly changed the tower was not yet open - closed it from the courtyard and after raising and increasing the thickness of the walls was covered with a roof. Gate tower obtained in this way three floors, crown walls was the same as the surrounding walls. Front wall was 2 meters thick side - 1, 5 meters. The thus formed was placed in the basement of the tower prison cell on the ground floor of the archive, and on the second floor - the armory. The third floor was located at a height of porches defense led in the thickness of the outer walls, on the floor there was a bay window in the north wall of the latrine, now non-existent. You could also have come directly to the Big House. Attic had a defensive purpose. Tower and surrounding walls were then still the same height. 1548, the castle passed into the possession of Bona Sforza, and a year later began another expansion, vetting done immediately before the start of work speaks of a very bad state portion of the building. For 1555 years gate tower was raised on two floors, and covered with a mansard roof shingled. Big House was the superstructure of the second floor, which led outdoor steps. Vetting of written 1570 years after incorporation of these lands to the Kingdom of Polish describes exactly przygródek. Separated him from the town of Copper river, over which it moved - like the gate tower of the castle? drawbridge. On the przygródka were: stable for 3 horses, cottage, barn great bakery, home township, great house, kitchen, new kitchen, house and cottage old, steam, hospital, summer dining room. Przygródek had wooden fortifications with loopholes. Finding the Polish borders contributed to the decline of the castle. First of all, ceased to be a border stronghold, but of great importance was the fact the development of military techniques. Utility functions (administrative and judicial) of the castle began to take up the modernization of fortifications. Vetting of 1595, are presented in a terrible state buildings. In przygródku there is only one functioning house and stable, but the castle was badly damaged? walls cracked, damaged ceiling. Probably without major repairs stronghold survived another half-century, so not a backrest against the Swedes during the flood in 1656. The invaders occupied, and then burned the castle buildings and throughout the next march in 1657 the fate of the castle divided the entire city. After the withdrawal of Polish Swedish castle in Liwa has been solidly rebuilt, but the Northern War brought back in 1703 Swedes rebuilt offensive strengthening. By using artillery castle was conquered and re seriously damaged. Since that time, part of the buildings, which could still use already served only administrative functions. The damaged tower in the basement housed the archives, and the courtyard of the wooden building was erected county office. In 1782 at the initiative of the mayor Tadeusz Grabianki erected on the spot Minor manor house, which took over the functions of wooden office. In the mid-nineteenth century the castle had a fire place, resulting in the mansion was destroyed, and archives had to be transferred to Siedlce. The buildings became a place of obtaining a building material by the inhabitants of the town. Over the next 70 years until 1918, with a gradually demolished ruins of the mansion, leaving only two walls, and the walls of the castle remained only the tower and the north-west corner of the outer walls. In the interwar period stopped further demolitions, and the area sought to align and secure. After the outbreak of World War II, the district governor SS officer Ernst Gramss responsible for the construction in 1942 of the Treblinka camp has decided to use the castle remains the source of bricks. Before we started the demolition of Otto Warpechowski, district supervisor of monuments, volunteered to Gramssa and presented him with a fictional version of the history of the castle Leipzig. According to this version of the castle was to be built by the Teutonic Knights as far to the south-easternmost stronghold of the Teutonic state. Misled German officer not only resigned from demolition, but - as dictated Nazi ideology - with the approval of his superiors decided to rebuild such a proof of German dominance in this area. Over the next two years he directed the construction crew Warpechowski, who tried to only protect the monument and repair damage. After the withdrawal of the occupiers lived to see the restoration of the castle. In the years 1955-1961 was carried out first test and then rebuild the preserved fragment of the wall of the tower and the mansion from 1782 years. The reconstructed manor placed municipal offices and library, and the tower decorated archaeological exhibition. In 1963, he began work at the Castle Armoury Museum in Liwa, which now occupies the entire building mansion.

Форт був місцем справжнього замку вже існував в тринадцятому столітті захисту так розташований на північ від порома на кордоні Лівец. Згадується у вісімнадцятому столітті Каспер Niesiecki Doliwa пальто легенді озброєнь говорить про замок Лівонського облоги Jaćwings в 1279 році. Дослідження Річард Cędrowskiego підвищеною замка призвело до відкриття слідів поселення від дванадцятого-тринадцятого століття. Дерево-буром фортеця була заснована на палях укріплених брилу на місці злиття Лівец і Медзянка. Кам'яний замок був побудований на рубежі ХIV-ХV століть (основні будівельні роботи) з ініціативи Януша Я Старшого, герцог Мазовії, який також будувати замки в Czersku і Wizna закріплені основні торговельні шляхи герцогства. Щоб виконати майстер найману Niclos який побудував замки в Цеханове, Тракай і, ймовірно Czersku. Лівонський замок був побудований на регулярній плану аналогічній квадрата зі стороною 33 метрів, на кам'яному фундаменті стінах будівель розміщуються з висоти близько 8 метрів з цегли ковбас. Для виставлення стіни замку вали вирівняли і зміцнили зарозумілості додаткові купи дуба. В середині західної частини периферійної стінки башти був поміщений Гейтхаус, звідки втік через болотисту дамбі місцевості на материк. Крім того, те ж саме ворота були підйомний міст. Вежа була спочатку відкрита з двору, але потужні контрфорси припустити, що, як тільки план був зведення високу вежу воріт. Спочатку стіни були зведені тільки до певного рівня і робота зупинилася, ймовірно, через конфлікт інвестора з підрядником. Перерва в будівництві розширений навіть після смерті князя Януша в 1429 років. Ймовірно, роботи поновилися тільки в 1437 років, то син Януш князя Болеслава IV пожертвував на будівництво кріпаків 14 коп центів. Стіни були підвищені до спочатку запланованого висоті і увінчаний зубцями. Для північної частини периметра стіни dostawiono існує сьогодні тільки в підвалі великого будинку (Domus Magnus), і на місці нинішнього будинку музею на південній стіні dostawiono невеликому будинку (Domus мінор) та дерев'яною зерносховище. Обидві будівлі мають підвал і jednokondygnacjowe, хоча товщина стін (2, 2 метра) показує, що план мав бути вище. У зв'язку з невеликим розміром замка економічних функцій були передані przygródka. На przygródek складався з будівель, розташованих (частково на палях) з обох сторін тротуару перегорнув водно-болотних угідь. У 1512 року почав реконструкцію замку, яка була направлена ​​в першу чергу на підвищення його оборонні якості, але і модернізацію потреб особняка. Протягом цього періоду Liw належав герцогині Мазовії Анни, вдови Конрада III Руді, який за межами Варшави знаходиться в Лива проживали в основному. Тут теж помер в 1522. При модернізації збільшилася по периметру стін до 12 метрів, значно змінилася вежа ще не був відкритий - закритий його з двору і після підвищення і збільшення товщини стін була вкрита дахом. Вихід башти, отриманий таким чином, три поверхи, краун стіни була такою ж, як оточуючих стін. Передня стінка була більш 2 метрів завтовшки бічні - 1, 5 метрів. Отриманий таким чином був поміщений в підвалі вежі тюремній камері на першому поверсі архіву, а на другому поверсі - збройової. На третьому поверсі був розташований на висоті під'їздами оборони на чолі товщиною зовнішніх стін, на підлозі був еркер в північній стіні вбиральні, зараз не існує. Ви також могли прийти безпосередньо в Великому домі. Горище було оборонне значення. Башта і навколишні стіни були тоді ще такої ж висоти. 1548, замок перейшов у володіння Боні Сфорца, а рік по тому почав ще розширення, перевірки робиться безпосередньо перед початком роботи говорить про дуже поганому стані частини будівлі. Для 1555 ворота башти було піднято на двох поверхах, і покриті мансардним дахом дранкою. Великий будинок був надбудова другого поверху, що призвело відкритий кроки. Перевірки, письмових 1570 після включення цих земель в Королівстві польському описує точно przygródek. Окремо його від міста річки Коппер, над якою він переїхав - як ворота башти замку? підйомний міст. На przygródka були: стабільна протягом 3 коней, котедж, сарай великий хлібобулочних, додому селищних, великий будинок, кухня, нова кухня, будинку та котеджу старий, парових, лікарняних, літня їдальня. Przygródek були дерев'яні укріплення з бійницями. Пошук для польських кордонів сприяли занепаду замку. Перш за все, перестав бути прикордонним замком, але велике значення було те, розвиток військової техніки. Службові функції (адміністративні та судові) замка почалося взятися за модернізацію укріплень. Перевірки, з 1595, представлені в жахливому стані будівель. В przygródku є тільки один функціонування будинок і стабільною, але замок був сильно пошкоджений? стіни тріщини, пошкодження стелі. Можливо без капітального ремонту оплотом вижив інший півстоліття, так не спинку проти шведів під час повені в 1656. Загарбники зайняті, а потім спалили замок будівлі і протягом наступного маршу в 1657 доля замку розділили все місто. Після виведення польського шведський замок в Лива був міцно відновлений, але Північна війна привіз в 1703 шведів відновлений наступальний зміцнення. Використовуючи артилерійський замок був захоплений і знову серйозно пошкоджені. З цього часу, частина будівель, які могли б як і раніше використовувати вже служив тільки адміністративні функції. Пошкоджений вежа в підвалі розміщені архіви, і двір дерев'яної будівлі був зведений Окружне управління. У 1782 році з ініціативи мера Тадеуш Grabianki зведений на місці Малої садиби, яка взяла на себе функції дерев'яною офісі. В середині дев'ятнадцятого століття замок був камін, в результаті особняк був зруйнований, і архіви повинні були бути передані в Седльце. Будівлі став місцем отримання будівельного матеріалу жителями міста. Протягом наступних 70 років, до 1918 року, з поступово зносяться руїнах особняка, залишивши тільки дві стіни, і стіни замку залишилася тільки вежа і північно-західному куті зовнішніх стін. В міжвоєнний період зупинився подальші знесення, а площа прагнули вирівняти і закріпити. Після початку Другої світової війни, губернатор району офіцер СС Ернст Gramss відповідальним за будівництво в 1942 році з табору Треблінка вирішила використовувати замок залишається джерелом цегли. Перш, ніж ми почали знесення Отто Warpechowski, районного керівника пам'ятників, зголосився Gramssa і вручив йому вигаданій версії історії замку Лейпцигу. Згідно з цією версією замка повинен був бути побудований на тевтонських лицарів, як далеко на південно-східній твердині Тевтонського держави. Введений в оману німецький офіцер не тільки пішов з знесення, але - як це диктується нацистську ідеологію - зі схвалення начальства вирішили відновити такий доказ німецького панування в цій області. Протягом наступних двох років він керував будівельну команду Warpechowski, який намагався тільки захистити пам'ятник та ремонту пошкоджень. Після відходу окупантів дожили до реставрації замку. У роки 1955-1961 було проведено перший тест, а потім відновити зберігся фрагмент стіни башти і особняк від 1782. Реконструйований садиба розміщені муніципальні посади і бібліотеку, і вежа прикрашена археологічна виставка. У 1963 році він почав роботу в замку Збройової палати в Ліва, який в даний час займають всю будівлю особняка.

Warownia w miejscu obecnego zamku istniała już w XIII wieku ochraniając położony niedaleko na północ bród na granicznym Liwcu. Wspominana w XVIII wieku przez Kaspra Niesieckiego legenda herbu Doliwa mówi o oblężeniu liwskiego grodu przez Jaćwingów w 1279 roku. Badania Ryszarda Cędrowskiego na wzniesieniu zamkowym doprowadziły do odkrycia śladów grodziska z XII-XIII wieku. Drewniano-ziemna warownia została posadowiona na umocnionej palami kępie w widłach Liwca i Miedzianki. Murowany zamek został wzniesiony na przełomie XIV i XV wieku (główne prace budowlane) z inicjatywy Janusza I Starszego, księcia mazowieckiego, który budując również zamki w Czersku i Wiźnie zabezpieczył główne szlaki handlowe księstwa. Do wykonania zatrudniono mistrza Niclosa, który budował również zamki w Ciechanowie, Trokach i prawdopodobnie Czersku. Zamek liwski został wzniesiony na regularnym planie zbliżonym do kwadratu o boku 33 metry, na kamiennej podmurówce posadowiono mury o wysokości około 8 metrów wykonane z cegły palcówki. Na potrzeby stawiania murów zniwelowano wały grodu oraz umocniono wyniosłość dodatkowymi palami dębowymi. W środku zachodniego odcinka muru obwodowego umieszczono basztę bramną, od której przez zabagniony teren biegła grobla na stały ląd. Dodatkowo przy samej bramie znajdował się most zwodzony. Baszta ta była początkowo otwarta od strony dziedzińca, jednak potężne przypory świadczą, że od razu w planie było wzniesienie wysokiej wieży bramnej. Początkowo mury zostały wzniesiony tylko do pewnego poziomu i prace przerwano, zapewne z powodu konfliktu inwestora z wykonawcą. Przerwa w budowie wydłużyła się jeszcze po śmierci księcia Janusza w 1429 roku. Prawdopodobnie prace wznowiono dopiero w 1437 roku, wtedy to syn Janusza książę Bolesław IV przekazał na budowę warowni 14 kop groszy. Mury podwyższono do planowanej pierwotnie wysokości i zwieńczono blankami. Do północnego odcinka muru obwodowego dostawiono istniejący dziś tylko w przyziemiu Dom Duży (Domus Magnus), a na miejscu obecnego budynku muzeum do południowego muru dostawiono Dom Mniejszy (Domus Minor) i drewniany spichlerz. Oba budynki były podpiwniczone i jednokondygnacjowe, choć grubość murów (2, 2 metra) świadczy, że w planie miały być wyższe. Ze względu na niewielkie rozmiary samego zamku część funkcji gospodarczych została przeniesiona do przygródka. Na przygródek składały się zabudowania umieszczone (częściowo na palach) po obu stronach grobli przerzuconej przez mokradła. W 1512 roku rozpoczęto przebudowę zamku, która miała na celu przede wszystkim podniesienie jego walorów obronnych, ale również modernizację na potrzeby rezydencji. W tym okresie Liw był własnością księżnej mazowieckiej Anny, wdowy po Konradzie III Rudym, która poza Warszawą właśnie w Liwie rezydowała najczęściej. Tutaj również zmarła w 1522 roku. Podczas przebudowy podwyższono mury obwodowe do 12 metrów, znacznie zmieniono otwartą dotychczas basztę - zamknięto ją od strony dziedzińca i po podniesieniu i zwiększeniu grubości murów nakryto dachem. Wieża bramna uzyskała w ten sposób trzy kondygnacje, korona murów była taka jak murów obwodowych. Mur frontowy otrzymał 2 metry grubości, boczne - 1, 5 metra. W tak powstałej wieży umieszczono w piwnicy celę więzienną, na parterze archiwum, a na drugiej kondygnacji - zbrojownię. Trzecia kondygnacja mieściła się na wysokości ganków obronnych poprowadzonych w grubości murów obwodowych, na tej kondygnacji istniał wykusz latrynowy w ścianie północnej, obecnie nieistniejący. Można z nich było również wejść bezpośrednio do Domu Dużego. Poddasze miało przeznaczenie obronne. Wieża oraz mury obwodowe miały wtedy jeszcze tę samą wysokość. W 1548 roku zamek przeszedł w posiadanie Bony Sforzy i rok później rozpoczęła się kolejna rozbudowa, lustracja dokonana bezpośrednio przed rozpoczęciem prac mówi o bardzo złym stanie części zabudowań. Do 1555 roku wieżę bramną podwyższono o dwie kondygnacje i nakryto mansardowym dachem krytym gontem. Dom Duży został nadbudowany o drugą kondygnację, na którą prowadziły zewnętrzne schody. Lustracja z 1570 roku spisana po wcieleniu tych ziem do Królestwa Polskiego opisuje dokładnie przygródek. Od miasta oddzielała go rzeczka Miedzianka, nad którą przerzucono - podobnie jak przy wieży bramnej zamku ? most zwodzony. Na terenie przygródka znajdowały się: stajenka na 3 konie, domek, stajnia wielka, piekarnia, dom grodzki, dom wielki, kuchnia, nowa kuchnia, domek i domek stary, łaźnia, szpital, letnia jadalnia. Przygródek posiadał drewniane umocnienia ze strzelnicami. Znalezienie się w granicach Polski przyczyniło się do spadku znaczenia zamku. Przede wszystkim przestał pełnić funkcję warowni granicznej, ale duże znaczenie miał też fakt rozwoju technik militarnych. Funkcje użytkowe (administracyjne i sądownicze) zamku zaczęły brać górę nad modernizacjami umocnień. Lustracja z 1595 roku przedstawia fatalny stan zabudowań. W przygródku pozostał tylko jeden funkcjonujący dom i stajnia, ale i sam zamek był mocno zniszczony ? ściany popękane, sklepienia uszkodzone. Zapewne bez większych napraw warownia przetrwała kolejne półwiecze, stąd nie stanowiła oparcia przeciwko Szwedom podczas potopu w 1656 roku. Najeźdźcy zajęli, a następnie spalili zabudowania zamkowe, a podczas kolejnego przemarszu w 1657 roku losy zamku podzieliło całe miasto. Po wycofaniu Szwedów z Polski zamek w Liwie został solidnie odbudowany, jednak wojna północna przyniosła znów w 1703 roku ofensywę Szwedów na odbudowane umocnienia. Przy użyciu artylerii zamek ponownie został zdobyty i poważnie zniszczony. Od tego czasu część zabudowań, którą dało się jeszcze wykorzystać pełniła już wyłącznie funkcje administracyjne. W uszkodzonej wieży w przyziemiu mieściło się archiwum, a na dziedzińcu wzniesiono drewniany budynek kancelarii starostwa. W 1782 roku z inicjatywy starosty Tadeusza Grabianki wzniesiono na miejscu Domu Mniejszego dwór, który przejął funkcje drewnianej kancelarii. W połowie XIX wieku miał na zamku miejsce pożar, w wyniku którego uległ zniszczeniu dwór, a archiwum musiało zostać przeniesione do Siedlec. Zabudowania stały się miejscem pozyskania budulca przez mieszkańców miasteczka. Przez kolejne 70 lat do 1918 roku ze stopniowo rozbieranych ruin dworu pozostały tylko dwie ściany, a z murów zamku pozostała tylko wieża i północno-zachodni narożnik murów obwodowych. W okresie międzywojennym zaprzestano dalszych rozbiórek, a teren starano się wyrównać i zabezpieczyć. Po wybuchu II wojny światowej starosta powiatu oficer SS Ernst Gramss odpowiedzialny za budowę w 1942 roku obozu w Treblince zdecydował o przeznaczeniu resztek zamku na źródło cegły. Zanim jednak rozpoczęto rozbiórkę Otto Warpechowski, powiatowy opiekun zabytków, zgłosił się do Gramssa i przedstawił mu fikcyjną wersję historii zamku lipskiego. Wedle tej wersji zamek miał być wzniesiony przez Krzyżaków jako najdalej na południowy-wschód wysunięta warownia państwa zakonnego. Wprowadzony w błąd oficer niemiecki nie tylko zrezygnował z rozbiórki, ale - jak to nakazywała nazistowska ideologia - zdecydował za aprobatą przełożonych o odbudowie takiego dowodu niemieckiej dominacji na tym terenie. Przez kolejne dwa lata ekipą budowlaną kierował sam Warpechowski, który starał się tylko zabezpieczać zabytek i naprawiać uszkodzenia. Po wycofaniu się okupantów zamek doczekał się odbudowy. W latach 1955-1961 przeprowadzono najpierw badania a następnie odbudowę zachowanej wieży z fragmentem muru oraz dwór z 1782 roku. W zrekonstruowanym dworku umieszczono urzędy gminne i bibliotekę, a w wieży urządzono ekspozycję archeologiczną. W 1963 roku rozpoczęło działalność Muzeum Zbrojownia na Zamku w Liwie, które obecnie zajmuje cały budynek dworu.