Krag is a forest region with lakes and wooded hills. It was on this spot, in the year 1414 between two lakes, that a gothic castle was built. From this period the cellars and three archery ranges survive near the eastern wall of the castle. Like all buildings of this kind, the castle was extended and rebuilt many times and because it is over 500 years old, its original outline is difficult to trace. The history of rebuilding is as follows: In the 14th century the mediaeval section of the castle was located where the cellars are now, in the southern part of the east of the castle. Round about 1580 the castle was razed to the foundations and rebuilt as a renaissance castle of a defensive nature. The cellars were altered and to the east a new building was erected connecting to the old building and enhanced with four towers and an attic. The attic of the castle in Krag was similar to that of the castle of the Pomeranian Princes in Szczecin, but unfortunately it was destroyed to make room for another floor. In the 19th century, a new wing was built in neo-renaissance style. In the middle of the 17th century, the castle was further extended becoming a renaissance castle but, this time, not of a defensive nature. An extension was built on the north side and the attic was demolished so that the building could be raised one extra floor. At the end of the 19th century, a three storey west wing was added to the main building with an additional two single storey extensions making the castle longer. A terrace with an ornate staircase was built. A decorated wall with gates was built on the south side of the castle. The north east wing was extended in the direction of the lake. Currently, the castle has the shape of a reversed letter “E” and the elevations have remained unaltered since the 19th century. First written records of the castle date back to 1458. At this time the building was inhabited by Anton von dem Borne. It is thought that from the year 1480 the castle became the possession of the Podewils family as a Pomaranian Prince’s favour. Connected to this occurrence is the following legend: when the Koszalinians attacked the castle of prince Boguslaw X, he almost lost his head were it not for the quick reactions of Adam Podewils who saved his life. In gratitude for this act, the castle in Krag was given by the prince to Adam Podewils along with the surrounding land. Originally it was the prince’s hunting lodge. The renaissance character of the castle is thanks to Felix Podewils, who loved the style of that era. In 1860 the castle was sold to Major Hugo van Loen for 81 500 talars. It was in his possession for only 20 years. Hugo van Loen sold the whole property to the von Riepenhausen family (for 188 000 talars), and legend has it that he sold it because of gambling debts. In the meantime the size of the estate was reduced because some parts were sold while others became the property of other people. The last owner was Dr Karl Alexander von Riepenhausen, who married an American woman. They had one daughter who died shortly after birth which meant that he had no heir to his estate. Karl von Riepenhausen himself died in 1944. Thus the castle was left without an owner. In March 1945, it was hit by artillery, caught fire and was badly damaged. Windows, doors, stairs, floors and anything of any use was stolen by looters. Being unfit for people to live in, all the rooms became inhabited by bats whose presence caused great fear. The castle was left a ruin. For this reason the castle was set to be demolished. Strong protests from conservationists of ancient buildings and local residents writing to local papers forced the appropriate people to take action. The castle and its associated church were placed in the Register of Protected Monuments. In 1933 the rebuilding started based on whatever original plans were still in existence. The Szczecin Road and Bridge Company provided the finance and the building was restored to be used as a holiday centre. As a result of political reforms, the castle was taken over by the local government in Polanow, who during the 1990’s put it up for auction. The castle is surrounded by 2,6 ha of ornamental parkland which stretches to the road on one side and in the north to the shore of the lake which is almost perfectly circular. Where the park reaches the road there is a wall which is one of the oldest elements of the castle estate. The small church, which is close to the castle, used to be the castle chapel. It was built in a year 1580 but in the 17th and 18th centuries it was altered many times. In 1700 it was extended by the addition of a chapel of rest, which was richly decorated on the outside. Looking at the chapel these days you can clearly see its two parts: the older, renaissance style and the newer, baroque. The church’s interior is richly equipped in renaissance style: the pulpit and altar, the font and the patron’s pews. In the church there is also a memorial plaque to soldiers who died during the First World War. This plaque was renovated in 1997 by Hans Kasischke, a former resident of Krag. In the chapel there are two baroque sarcophagi: one made of brass for Henryk Podewils (died-1696) and one of marble decorated with sculptures for Adam Podewils (died-1697) which confirms that the castle belonged to the Podewils family. Below is a short story connected with the church and one member of the Podewils family. One of the counts Podewils was a tyrant and very strict with his servants and tenants. If one of his servants was weak with old age and unable to carry out his commands, he would show no mercy. He only showed special favour to his shepherd to whom he gave written guarantees that he could live in the castle to the end of his days. The shepherd faithfully served his master for all of his life and also, later, after the death of the old count, served his son who turned out to be even more tyrannical than his father. The son threw the old shepherd out of the castle. He was deaf to the shepherd pleas and begging because his heart was as hard as stone. And when the shepherd was sitting with his lambs for the last time and pondering his bad fortune, a strange half-man, half-troll appeared before him and asked what was the cause of his troubles. The old man poured out the whole story to him and the fact that unfortunately he had no written proof of his rights. The troll advised him to go and see the old count, who would surely help him. He showed him how to find the dead count. The happy old man listened to the advice and directions and arrived at a grotto where strange beings were pushing wheelbarrows of burning coal. There he met his old master. As a proof of his good will toward his master, the old man gave him a hat which he earlier had received from the troll at the end of his journey. He was still afraid that the young count would not believe that he had met the dead count. His old master decided to warn his son against tyranny and living a sinful life and promised the old man that, on his return, he would see a birch tree growing on the roof of the church as proof of their meeting. The happy old man returned to the castle and after many pleas was admitted to the presence of the young count. When he put the hat on the table, it burst into flames and burnt through the table. And during the night a birch tree grew on the roof of the chapel. On seeing this display of supernatural power the young Podewils relented and the old shepherd stayed in the castle till the end of his days. And the birch? Well, it would still be there on the church roof if it wasn’t for the frost and cold winter that comes every year. https://www.podewils.pl

Краг - край лісів, озер і зелених пагорбів. Саме тут в 1414 році між двома озерами був побудований готичний замок. Підвали з трьома стрільбищами на поверхні східної сторони замку походять саме з цього періоду. Як всі будови цього типу, палац багаторазово перебудовувався і добудовувався, а оскільки йому вже 500 років, первинні форми стерлися. Історія будівництва виглядала наступним чином: У XIV столітті середньовічна частина замку знаходилася на місці раніше побудованих підвалів, на південно-східній стороні об'єкта. Близько 1580 року замок був зруйнований аж до фундаментів, його перебудували на замок епохи Ренесансу, який виконував оборонну функцію. Підвали були перероблені, а з західного боку був побудований новий об'єкт, з'єднаний з уже існуючою будівлею, і прикрашений чотирма вежами і аттиком. Завдяки аттику замок Краг став схожий на замок князів Поморських в Щецині. На жаль, аттик був зруйнований, а на його місці виник наступний поверх. У XIX столітті було побудовано нове крило, зване новоренессансним. У середині XVII століття замок знову перебудовувався, в цей раз, перетворився в ренесансний, але вже без оборонного характеру. Було добудовано ризаліт з північного боку і зруйнований аттик, завдяки чому головний корпус збагатився в ще один поверх. До кінця XIX століття до головного будинку замку було приєднано західне крило в три яруси, а також додатково два крила в один ярус, що зробило будівлю довшою. Були добудовані тераси з декоративними сходами. Була поставлена ​​стіна з парадними воротами з південної сторони замку. Північно-східне крило - висунуто ближче до озера. В даний час замок отримав форму повернутої букви Е, а фасад вірно відображає фасад з XIX століття. Перша згадка про маєток приходиться на 1458 рік. Тоді у володінні жив Антон фон дем Борне. Прийнято вважати, що з 1480 року замок перейшов у володіння роду фон Подевілс як феод князів Поморських. З цією подією пов'язана наступна легенда: коли жителі Кошаліна напали на маєток принца Богіслава X, міг він померти, якби не швидка реакція капітана Адама фон Подевілс, який врятував життя своєму владиці. На знак подяки Адам фон Подевілс отримав в подарунок від принца замок Краг і прилеглі до нього землі. Спочатку замок виконував функцію мисливського будинку. Свій ренесансний вигляд замок придбав завдяки прихильникові епохи Ренесансу, яким був Фелікс фон Подевілс. У 1860 році замок був проданий майору Гуго фон Лоену за 81.500 талерів, який володів маєтком лише 26 років. Він продав замок одному з членів сім'ї фон Ріпенхаузен (за 188000 талерів); як свідчить легенда, борги змусили продати маєток. Протягом 20-ти років володіння постійно зменшувалося, деякі фільварки були продані, деякі з них ставали самостійними. Останнім власником був Доктор Карл Александр фон Ріпенхаузен, який одружився з американкою. У подружжя була одна дочка, вона померла відразу ж після народження, що позбавило доктора єдиного нащадка. Карл фон Ріпенхаузен помер в 1944 році. Таким чином, замок залишився без господаря. У березні 1945 року замок був обстріляний, спалений і зруйнований. Вікна, двері, сходи, підлоги і всі матеріальні блага були розграбовані мародерами. У приміщеннях, де не могла жити людина, оселилися кажани, чия присутність лякала. Замок перетворився в руїну. Тому, владою було призначено розібрати будівлю. Різкі протести в пресі реставратора і жителів гміни стали причиною того, що замком зацікавилися компетентні власті. Замок Краг і прилеглий до нього костел були записані в реєстр захисту пам'яток. У 1953 році почалося відновлення замку на основі наявної технічної документації. Підприємство доріг і мостів з Щецина прийняло на себе зобов'язання фінансування і реставрації об'єкта з метою присвятити його для місця відпочинку. Внаслідок реформи замок став майном гміни Полянув, яка в 90-их роках виставила замок на аукціон. Замок оточений парком в 2,5 гектара, що тягнуться до шосе і берегів Замкового озера, розташованого на півночі від замка і має майже круглу ідеальну форму. З боку шосе, парк оточений стіною, яка є одним з історичних елементів паркового та замкового ансамблю. Невеликий костел, що знаходиться поруч з замком, - це колишня замкова каплиця. Вона була побудована в 1580 році, але в XVII і XVIII століттях перебудовувалася. У 1700 р. була добудована гробова каплиця, з пишними стінами. Якщо уважно подивитися на каплицю, видно дві виразні частини: старша - ренесансна, і пізня - в стилі бароко. Всередині костелу багатий ренесансний інтер'єр: амвон, купіль і ложа. У костелі знаходиться пам'ятна плита на честь загиблих воїнів під час першої світової війни. Ця таблиця була відреставрована в 1997 році жителем села Краг, чиє ім'я Ганс Касішке. У каплиці знаходяться два саркофага в стилі бароко: мідний, Генріха фон Подевілс (помер в 1696) і мармуровий, прикрашений різьбленням, Адама фон Подевілс (помер в 1697), які підтверджують, що замок справді належав родині фон Подевілс. А ось і коротка легенда, пов'язана з костелом і одним з членів сім'ї фон Подевілс. Один з графів фон Подевілс був дуже суворий до своїх підданих. Як тільки, хто-небудь з його слуг занедужав через старість і не був в змозі служити своєму панові, граф позбувався такого слуги. Особливо поблажливим граф був по відношенню до одного пастуха, якого письмово гарантував, що той зможе бути при дворі до кінця своїх днів. Пастух був вірним слугою все своє життя, і навіть після смерті старого графа, вірно служив його синові, який виявився ще більш жорстоким. Молодий граф викинув пастуха з замку. Прохання і благання до нього не доходили, його серце було байдуже як камінь. Коли пастух в останній раз сидів з овечками і роздумував про свою долю, йому показалася дивна постать - троль, який запитав його, чому він так стурбований. Старий розповів історію свого життя, і факт, що не існує документа, який підтверджує, що він говорить правду. Троль порадив старому піти до старого графа, який йому допоможе. Троль навіть вказав дорогу і спосіб, як до нього потрапити. Зраділий пастух послухався троля і дістався до диявольського гроту, де дивні люди возили на тачках палаючі вугілля. Там він зустрів свого пана, який вручив пастуху свій берет. Пастух, однак, боявся, що молодий пан не повірить в їхню зустріч. Старий граф вирішив застерегти сина від жорстокості і поганого грішного життя. Пастухові ж обіцяв, що доказом їхньої зустрічі буде береза, яка виросте на даху костелу. Зраділий пастух повернувся в замок, після довгих прохань його впустили до молодоно графа. Коли пастух поклав, берет на столі, він раптом спалахнув і став сверлити дірку в столі. Вночі ж, на даху каплиці виросла береза. Таке значущий доказ загробного життя вплинув на молодого графа, а старий пастух залишився при дворі до кінця своїх днів. А береза? Ну, що ж, вона до цих пір росла б на даху костелу, якби не морози і зими, які приходять сюди щороку.

Krąg to kraina lasów, jezior i zalesionych wzniesień. To właśnie tutaj, w 1414 roku pomiędzy dwoma jeziorami, powstał zamek gotycki. Z tego okresu pochodzą piwnice z trzema strzelnicami nadziemnymi we wschodniej ścianie zamku. Jak wszystkie budowle tego typu, Zamek był wielokrotnie rozbudowywany i przebudowywany, a ponieważ liczy już 500 lat, jego pierwotne formy mocno się zatarły. Dzieje rozbudowy przedstawiały się następująco: W XIV wieku część średniowieczna zamku znajdowała się w miejscu istniejących piwnic, w części południowo - wschodniej obiektu. Około 1580 roku rozebrano zamek do fundamentów i przebudowano na zamek renesansowy o charakterze obronnym. Piwnice zaadaptowano, a od zachodu zbudowano nowy obiekt połączony ze starszym, ozdabiając go czterema basztami i attyką. Attyka upodabniała Zamek w Krągu do Zamku Książąt Pomorskich w Szczecinie, niestety została zburzona na korzyść kolejnego piętra. W XIX wieku powstało nowe skrzydło zwane neorenesansowym. W połowie XVII w. zamek uległ dalszej przebudowie, stając się zamkiem renesansowym, tym razem, bez charakteru obronnego. Dobudowano ryzalit północny i likwidując attyki podwyższono korpus główny o jedno piętro. Pod koniec XIX w. do bryły głównej zamku dobudowano 3-kondygnacyjne skrzydło zachodnie oraz dodatkowo dwa skrzydła jednokondygnacyjne, wydłużając w ten sposób obiekt liniowo. Dobudowano tarasy z ozdobnymi schodami. Postawiono ozdobny mur z bramę wjazdową od strony południowej zamku. Skrzydło północno - wschodnie wysunięto w kierunku jeziora. Obecnie zamek ma kształt odwróconej litery E, a elewacja wiernie odzwierciedla elewację XIX - wieczną. Pierwsza wzmianka o posiadłości pochodzi z 1458 roku. Wtedy majątek ten zamieszkiwał Anton von dem Borne. Szacuje się, że od roku 1480 zamek wszedł w posiadanie Rodu von Podewils jako lenno książąt pomorskich. Z wydarzeniem tym związana jest następująca legenda: otóż kiedy koszalinianie napadli na dwór księcia Bogislawa X o mały włos książę straciłby swoją głową, gdyby nie szybka reakcja kapitana Adama von Padewils, ratującego mu życie. W podzięce za to Adam von Podewils otrzymał od księcia Zamek w Krągu wraz z okolicznymi gruntami. Pierwotnie był to książęcy dom myśliwski. Swój renesansowy charakter zawdzięcza zamek Felixowi von Podewils, który był zwolennikiem epoki renesansu. W 1860 roku zamek zostaje sprzedany majorowi Hugo von Loen za 81.500 talarów. Posiadłość ta znajdowała się pod jego panowaniem tylko 20 lat. Hugo von Loen sprzedał majątek jednemu z rodziny von Riepenhausen (za 188000 talarów), a jak mówi legenda, sprzedaż ta spowodowana była długami karcianymi. Przez cały ten okres wielkość posiadłości zmniejszała się o poszczególne folwarki; albo była częściami wyprzedawana, albo poszczególny folwark stawał się samodzielną jednostką. Ostatnim właścicielem był Dr. Karl Alexander von Riepenhausen, który ożenił się z Amerykanką. Miał z nią jedną córkę, która zmarła zaraz po urodzeniu, pozbawiając go w ten sposób jedynego dziedzica. Sam Karl von Riepenhausen zmarł w 1944 roku. I tak oto pozostał zamek bez właściciela. W marcu 1945 r. zamek został ostrzelany, spalony i zdewastowany. Okna, drzwi, schody, podłogi i wszelkie dobra materialne zostały rozgrabione przez szabrowników. W nienadających się do zamieszkania pomieszczeniach zadomowiły się nietoperze, których obecność budziła grozę. Zamek przeobraził się w ruinę. Z tych powodów budynek urzędowo przeznaczono do rozbiórki. Gwałtowne protesty konserwatora zabytków jak i apele mieszkańców gminy w pomorskiej prasie spowodowały działania kompetentnych władz. Zamek w Krągu i przyzamkowy kościół wpisane zostają do Rejestru Ochrony Zabytków. W roku 1953 przystąpiono do odbudowy zamku na podstawie posiadanej dokumentacji technicznej. Szczecińskie Przedsiębiorstwo Dróg i Mostów przejęło finansowanie i odrestaurowanie obiektu w celu przeznaczenia go na obiekt wczasowy. W wyniku reformy uwłaszczeniowej zamek został przejęty przez Gminę Polanów, która wystawiła w latach 90-tych zamek do przetargu. Zamek otoczony jest 2,6 ha zabytkowym parkiem sięgającym do szosy i brzegów położonego na północ od zamku Jeziora Zamkowego, które jest prawie idealnie okrągłe. Od strony szosy park otoczony jest murem, który stanowi jeden z zabytkowych elementów zespołu pałacowo-parkowego. Niewielki kościółek w pobliżu zamku to dawna kaplica zamkowa. Wybudowany został w 1580 roku, ale w XVII i XVIII wieku był wielokrotnie przebudowywany. W 1700 r. dobudowano kaplice grobową , na zewnątrz bogato dekorowaną . Patrząc obecnie na kaplicę , widać wyraźnie dwie jej części: starszą -renesansową i późniejszą - barokową. Wewnątrz kościół ma bogate wyposażenie renesansowe: ambonę i ołtarz, chrzcielnicę i lożę kolatorską. W kościele mieści się też tablica pamiątkowa żołnierzy poległych podczas I wojny światowej. Tablica ta została w 1997 roku przez Hansa Kasischke, byłego mieszkańca wsi Krąg odrestaurowana. W kaplicy znajdują się dwa barokowe sarkofagi: mosiężny Heinricha von Podewils (zm.1696) i marmurowy, ozdobiony rzeźbami, Adama von Podewils (zm.1697), które potwierdzają, że zamek rzeczywiście kiedyś należał do rodziny von Podewils. A oto krótka legenda związana z kościółkiem i jednym z członków Rodu von Podewils. Jeden z hrabiów von Podewils był dla swych poddanych bardzo surowym i okrutnym człowiekiem. Gdy tylko któryś z jego poddanych ze względu na swój wiek nie miał już tyle sił, aby w pełni służyć swemu panu, dla takiego sługi nie miał on łaski. Specjalnymi względami cieszył się jedynie jego pasterz, któremu to pisemnie zagwarantował, że do końca swych dni będzie mógł przebywać na dworze. Pasterz wiernie służył swemu Panu przez całe swoje życie, a także później, po śmierci starego hrabiego, jego synowi, który okazał się jeszcze bardziej surowszy niż jego ojciec. Syn wyrzucił starego pasterza z zamku. Na prośby i błagania był nieczuły i jak kamień twarde było jego serce. I gdy tak już ostatni raz pasterz siedział przy swoich owieczkach i rozmyślał o swym ciężkim losie, ukazał mu się dziwny człowieczek- troll, który zapytał go o powód jego zmartwienia. Starzec wyżalił mu się i opowiedział cała historię i fakt, że niestety nie ma żadnego dokumentu stwierdzającego jego prawdomówność. Troll poradził, aby starzec udał się do starego hrabiego, a ten na pewno udzieli mu pomocy. Wskazał starcowi drogę i sposób dotarcia do zmarłego pana. Ucieszony starzec posłuchał rady i wg wskazówek dotarł do czarciej groty, w której dziwne postacie woziły na taczkach płonący węgiel. Tam spotkał swego starego Pana, który jako dowód swojej dobrej woli wręczył mu swoją beretkę. Starzec obawiał się jednak, że jego młody pan nie uwierzy, że spotkał się ze zmarłym hrabią. Stary hrabia postanowił przestrzec syna przed okrucieństwem oraz złym i grzesznym życiem, a starcowi obiecał, że po jako dowód spotkania na dachu przyzamkowego kościółka wyrośnie brzoza. Ucieszony starzec wrócił na zamek i po długich prośbach został wpuszczony przed oblicze młodego Pana. Gdy położył beretkę na stole nagle powstał gwałtowny płomień i płonąca beretka wydrążała dziurę w stole. A przez noc na dachu kaplicy wyrosła brzoza. Na tak ewidentny dowód pozaziemskich mocy, młody von Podewils nawrócił się, a stary pasterz pozostał na dworze do końca swoich dni. A brzoza? No cóż, pozostałaby i rosłaby nadal na kościelnym dachu, gdyby nie mrozy i zimy, jakie następują tu co roku. https://www.podewils.pl

Краг – край лесов, озер и зеленых возвышенностей. Именно здесь в 1414 году между двумя озерами был построен готический замок. Подвалы с тремя стрельбищами на поверхности восточной стороны замка происходят именно с этого периода. Как все строения этого типа, дворец многократно перестраивался и достраивался, а поскольку ему уже 500 лет, первичные формы стерлись. История строительства выглядела следующим образом: В XIV веке средневековая часть замка находилась на месте ранее построенных подвалов, на юго-восточной стороне объекта. Около 1580 года замок был разрушен вплоть до фундаментов, его перестроили на замок эпохи Ренессанса, исполняющий оборонительную функцию. Подвалы были переделаны, а с западной стороны был построен новый объект, соединенный с уже существующим зданием, и украшенный четырьмя башнями и аттиком. Благодаря аттику замок в Краге стал похож на замок князей Поморских в Щецине. К сожалению, аттик был разрушен, а на его месте возник следующий этаж. В XIX веке было построено новое крыло, называемое новоренессансным. В середине XVII века замок опять перестраивался, в этот раз, превратился в ренессансный, но уже без оборонительного характера. Был достроен ризалит с северной стороны и разрушен аттик, благодаря чему главный корпус обогатился в еще один этаж. К концу XIX века к главному зданию замка было присоединено западное крыло в три яруса, а также дополнительно два крыла в один ярус, что сделало здание длиннее. Были достроены террасы с декоративными лестницами. Была поставлена стена с парадными воротами с южной стороны замка. Северо-восточное крыло было выдвинуто ближе к озеру. В данное время замок приобрел форму отвернутой буквы Е, а фасад верно отражает фасад с XIX века. Первое упоминание об имении приходится на 1458 год. Тогда во владении жил Anton von dem Borne. Принято считать, что с 1480 года замок перешел во владение рода von Podewils как феод князей Поморских. С этим событием связана следующая легенда: когда жители Кошалина напали на имение принца Богислава X, мог он умереть, если бы не быстрая реакция капитана Adama von Padewils, спасшего жизнь своему владыке. На знак благодарности Adam von Podewils получил в подарке от принца замок в Краге и прилегающие к нему земли. Первоначально замок выполнял функцию охотничьего дома. Свой ренессансный вид замок приобрел благодаря стороннику эпохи Ренессанса, каким был Felix von Podewils. В 1860 году замок был продан майору Hugo von Loen за 81.500 талеров, который владел имением лишь 26 лет. Hugo von продал замок одному из членов семьи von Riepenhausen (за 188000 талеров); как гласит легенда, карточные долги заставили продать имение. В течении двадцати лет владение постоянно уменьшалось, некоторые фольварки были проданы, некоторые из них становились самостоятельными. Последним владельцем был Доктор Karl Alexander von Riepenhausen, который женился на американке. У супругов была одна дочь, она умерла сразу же после рождения, что лишило доктора единственного потомка. Karl von Riepenhausen умер в 1944 году. Таким образом, замок остался без хозяина. В марте 1945 года замок был обстрелян, сожжен и разрушен. Окна, двери, лестницы, полы и все материальные блага были разграблены мародерами. В помещениях, где не мог жить человек, поселились летучие мыши, чье присутствие пугало. Замок превратился в руину. Поэтому, властями было назначено разобрать здание. Резкие протесты в прессе реставратора и жителей гмины стали причиной того, что замком заинтересовались компетентные власти. Замок в Краге и прилегающий к нему костел были записаны в реестр защиты достопримечательностей. В 1953 году началось восстановление замка на основе имеющейся технической документации. Предприятие дорог и мостов из Щецина приняло на себя обязательство финансирования и реставрации объекта с целью предназначить его для места отдыха. Вследствие реформы замок стал имуществом гмины Полянув, которая в 90-ых годах выставила замок на аукцион. Замок окружён парком в 2,5 гектара, простирающимся до шоссе и берегов Замкового озера, расположенного на севере от замка и имеющего почти круглую идеальную форму. Со стороны шоссе, парк окружен стеной, которая является одним из исторических элементов паркового и замкового ансамбля. Небольшой костел, находящийся рядом с замком, - это прежняя замковая часовня. Она была построена в 1580 году, но в XVII и XVIII веке перестраивалась. В 1700 г. была достроена гробовая часовня, с богато украшенными стенами. Если внимательно посмотреть на часовню, видны две выразительные части: старшая – ренессансная, и поздняя - в стиле барокко. Внутри костела богатый ренессансный интерьер: амвон, купель и ложа. В костёле находится памятная плита на честь погибших воинов во время первой мировой войны. Эта таблица была отреставрирована в 1997 году жителем деревни Краг, чье имя Hans Kasischke. В часовни находятся два саркофага в стиле барокко: медный , Heinricha von Podewils (умер в 1696) и мраморный, украшенный резьбой, Adama von Podewils (умер в 1697), которые подтверждают, что замок действительно принадлежал семье von Podewils. А вот и короткая легенда, связанная с костелом и одним из членов семьи von Podewils. Один из графов von Podewils был очень суров для своих подданных. Как только, кто-нибудь из его слуг занемог из-за старости и не был в состоянии служить своему господину, граф избавлялся от такого слуги. Особо снисходительным граф был по отношению к одному пастуху, которому в письменном виде гарантировал, что тот сможет быть при дворе до конца своих дней. Пастух был верным слугой всю свою жизнь, и даже после смерти старого графа, верно служил его сыну, который оказался еще более жестоким. Молодой граф выкинул пастуха из замка. Просьбы и мольбы до него не доходили, его сердце было бесчувственное как камень. Когда пастух в последний раз сидел с овечками и раздумывал о своей судьбе, ему показался странный человек – троль, который спросил его, чем он так обеспокоен. Старик рассказал историю своей жизни, и факт, что не существует документ, подтверждающий, что он говорит правду. Троль посоветовал старику пойти к старому графу, который ему поможет. Троль даже указал дорогу и способ, как к нему попасть. Обрадованный пастух послушался троля и добрался к дьявольскому гроту, где странные люди возили на тачках пылающие угли. Там он встретил своего господина, который вручил пастуху свой берет. Пастух, однако, боялся, что молодой господин не поверит в их встречу. Старый граф решил предостеречь сына от жестокости и плохой грешной жизни. Пастуху же обещал, что доказательством их встречи будет береза, которая вырастет на крыше костела. Обрадованный пастух вернулся в замок, после долгих просьб его впустили к молодому графу. Когда пастух положил, берет на столе, он вдруг загорелся и стал сверлить дырку в столе. Ночью же, на крыше часовни выросла береза. Такое значимое доказательство загробной жизни повлияло на молодого графа, а старый пастух остался при дворе до конца своих дней. А береза? Ну, что ж, она до сих пор росла бы на крыше костела, если бы не морозы и зимы, которые приходят сюда каждый год. https://www.podewils.pl