Gołuchów Castle is an early Renaissance castle built between 1550-1560 on a square plan and used as a defensive stronghold and residence. The castle is located in Gołuchów, Greater Poland Voivodeship; in Poland. This early-Renaissance castle was raised in between 1550-1560 close by Trzemna, as small river and estuary of the Prosna. The building was built for Voivode of the Brześć Kujawski Voivodeship, Rafał Leszczyński. The castle was predominantly used for defensive purposes with keeps in the corner's of the structure. The following owners expanded the residence - making the residence into a magnate-Renaissance stronghold. In 1853, the partially run-down castle was bought by Tytus Działyński, for his son Jan Kantega and his close wife Izabela of the House of Czartoryski. The castle was reconstructed in the nineteenth century, in the style of the French Renaissance architectural style, the residence is surrounded by the largest Landscape Park in Greater Poland Voivodeship, which asserted additional Romanesque and English architectural styles upon the castle. After the Second World War the castle housed the Branch of the National Museum in Poznań (Muzeum Narodowe w Poznaniu, Polish).

Голуховський замок – одна з найбільш значущих архітектурних пам’яток Великопольщі і, мабуть, один з найкрасивіших замків Польщі, який відомий далеко за її межами. Цей прекрасний приклад французького ренесансу володіє чудовою історією і давно вже перетворився на знімальний майданчик для історичних кінострічок. У Голуховському замку знімалися такі фільми, як «Королева Бона», «Графиня Коссель», «Академія пана Ляпки» і ще майже пів сотні кінокартин. Перлина польської архітектури гордо височить на березі річки Цемна в оточенні прекрасного доглянутого парку. Очі відразу ж помічають гострі шпилі витончених веж, тераси, скульптури і статуї, що прикрашають інтер’єр. Внутрішнє оздоблення Голухівського замку – не менше розкішно. Тут ви знайдете і унікальні меблі, і чудово оброблені каміни, і велику кількість рідкісних колекційних творів мистецтва. Історія Голуховського замку почалася в другій половині XVI століття, коли староста Рафал Лещинський задумав прикрасити свої володіння двоповерховою прямокутною фортецею з усіма необхідними атрибутами середньовічних фортифікацій. Але справжнім днем народження замка слід вважати 1872, коли Голухов перейшов у володіння Титуса Дзялінського. З цього часу починаються глобальні будівельні роботи, які надалі перетворили скромну фортецю в розкішний напів-замок, напів-палац. Головною натхненницею «перебудови» була Ізабелла Дзялінська з роду Чарторийських. У 1874 році будівельні роботи були завершені, і Ізабелла урочисто відкрила резиденцію для публічного доступу, розмістивши в ній музей зі зборами унікальних колекцій живопису та іншого модного в ті часи мистецтва. Після смерті бездітної пари Дзялінських, Голуховський замок за заповітом перейшов в руки Вітольда Чарторийського – брата Єлизавети. Аристократ гідно справлявся з новим обов’язком, музей функціонував до початку II Світової війни. З 1939 року історія Голуховського замку наповнюється сумними фактами. Спочатку німці вивезли із замку все найцінніше, пізніше – радянські визволителі практично знищили внутрішнє оздоблення, не погребувавши навіть віконними рамами. І тільки в 1951 році Голуховський замок почав більш-менш відновлюватися від потрясінь, перейшовши під юрисдикцію Познанського Національного музею. На щастя, з часом вдалося повернути значну частину розграбованої колекції, провести якісну реконструкцію приміщення і заново відкрити музей в Голуховському замку. Але туристи відвідують Голуховський замок не тільки через його цінні експонати. Майже 162 гектара території навколо замку займає доглянутий ландшафтний парк, в якому ростуть унікальні екзотичні рослини. http://ostarbeiter.vn.ua/

Zamek w Gołuchowie – pierwotna, wczesnorenesansowa murowana budowla o charakterze obronnym, kilkukondygnacyjna, na planie prostokąta, z basztami w każdym z narożników, która została wzniesiona w latach 1550-1560 dla Rafała Leszczyńskiego (starosty radziejowskiego i wojewody brzesko-kujawskiego) w Gołuchowie. Modernizacji zamku, polegającej na dobudowaniu budynku mieszkalnego w pobliżu oryginalnego dworu i połączeniu ich skrzydłami oraz wykonaniu arkadowej loggi w elewacji wejściowej, dokonano na zlecenie Wacława Leszczyńskiego, wojewody kaliskiego i kanclerza wielkiego koronnego (syna Rafała Leszczyńskiego, który odziedziczył zamek w 1592) w latach 1600-1619. Zamek nabrał wówczas charakteru renesansowo-manierystycznej rezydencji magnackiej. Leszczyńscy w 1695 sprzedali Gołuchów Suszkom. Następnie zamek wielokrotnie zmieniał właścicieli (Górowscy, Chlebowscy, Swinarscy, Suchorzewscy), popadając stopniowo w ruinę. W 1856 (niektóre źródła podają 1853) Tytus Działyński, w związku z nadchodzącym ślubem swojego syna Jana Kantego z Izabellą z Czartoryskich Działyńską (córką księcia Adama Jerzego Czartoryskiego) zakupił to, co pozostało z Gołuchowa, z przeznaczeniem na przyszłą siedzibę nowożeńców. Małżeństwo było aranżowane i było "białe". Ponieważ Jan Działyński finansował i organizował powstanie styczniowe na terenie Wielkopolski, upadek powstania i zaoczny wyrok skazujący wydany na niego przez władze pruskie (uchylony dopiero w 1871) zmusił go do emigracji. Dla zabezpieczenia Gołuchowa przed konfiskatą, Izabella formalnie odkupiła zamek z rąk Działyńskich (de facto zamek stanowił zastaw pożyczek udzielonych Działyńskiemu przez Czartoryskich) i w latach 1875-1885 przeprowadziła gruntowną odbudowę połączoną z remontem. Przebudowa dokonana została częściowo według szkiców Eugène Viollet-le-Duca oraz polskiego architekta Zygmunta Gorgolewskiego. Autorem ostatecznego projektu był Francuz, Maurycy August Ouradou. Przy przebudowie zrezygnowano z odbudowy najstarszej części zamku, otwierając widok na arkadowy dziedziniec. Wmontowano sprowadzone z Włoch, Francji i Hiszpanii oraz reprodukowane na miejscu marmurowe kominki, obramowania okien i mozaiki. Zamek, nie tracąc nic ze swych oryginalnych, renesansowych cech, nabrał charakteru romantycznego. W wyposażeniu i urządzeniu wnętrz zamkowych Izabella akcentowała związki Gołuchowa z rodem Leszczyńskich poprzez umieszczanie Wieniawy (herbu Leszczyńskich), często z koroną, w wielu widocznych miejscach, m.in. nad kominkami. Paradoksalnie, król Stanisław Leszczyński nigdy w Gołuchowie nie przebywał. Zamek jest otoczony 162-hektarowym parkiem angielskim zaprojektowanym przez Adama Kubaszewskiego, zawierającym wiele okazów rzadkich i egzotycznych drzew (świadectwo dendrologicznych pasji Działyńskich, które w pełni zamanifestowały się w Kórniku). Jednakże najokazalszym drzewem jest rodzimy dla polskiej flory dąb szypułkowy, zwany „Janem”, to drzewo mające wyjątkowy, osobliwy pokrój oraz obwód 540 cm i wysokość 25 m (w 2014). Również w parku znajduje się mauzoleum-kaplica grobowa (dawna kaplica pw. św. Jana Chrzciciela), w którym spoczywa fundatorka, Elżbieta Izabella z Czartoryskich Działyńska. W przebudowanym zamku Izabella umieściła swoją kolekcję dzieł sztuki, przeznaczając go na ogólnodostępne muzeum, sama zaś zamieszkała w pobliskiej oficynie (dawnej gorzelni), tzw. pałacu Czartoryskich. Po śmierci Izabelli w 1899 majątek, przekształcony w ordynację (wraz z obowiązkiem opieki nad muzeum), odziedziczył jej bratanek, książę Witold Czartoryski (ordynat). Gołuchów pozostawał w rękach rodziny Czartoryskich aż do wybuchu II wojny światowej. W czasie wojny zbiory dzieł sztuki rozproszone, a zamek częściowo zdewastowany. Od 1951 w zamku mieści się oddział Muzeum Narodowego w Poznaniu z ekspozycją zabytkowych wnętrz i dzieł sztuki, m.in. część zbioru starożytnych waz greckich pozyskanych przez Jana Działyńskiego z wykopalisk w Noli, Capui i Neapolu (tzw. wazy gołuchowskie), zaś w oficynie Muzeum Leśnictwa i restauracja.

Идея основания замка на берегу реки Цемны, которому суждено было стать жемчужиной Великопольского воеводства, принадлежит брест-куявскому воеводе, представителю знатного магнатского рода Рафаилу Лещинскому, который был известным идеологом протестантского движения в Польше и выстроил в Голухуве протестантский собор. В 1560 году Лещинский начал строительство в своем имении кирпичного особняка, типичного для магнатских усадеб того периода. Замок был выполнен в виде четырехъярусного прямоугольного донжона, укрепленного по углам оборонительными восьмиугольными башнями. Дополнительную защиту замку Лещинских обеспечивал ров, наполняемый водами близлежащей речки, а также природные заводи и болота вокруг замка. В начале 17 века замок в Голухуве унаследовал сын Лещинского, Вацлав, который обучался в нескольких европейских университетах и сделал блестящую карьеру при королевском дворе после того, как обратился в римско-католическую веру. При Вацлаве в Голуховском замке многие годы продолжалось строительство, в результате чего рядом со старой усадьбой появился замковый комплекс, начинавшийся с небольшого двухэтажного дворца с пятиугольной башней в юго-западной части. Позже к строению были добавлены два узких крыла, с помощью которых образовался внутренний двор замка. Модными веяниями той эпохи стали галереи, украшенные аркадами, а также роскошные элементы в убранстве комнат: каменные порталы и камины, лепнина на потолках и многочисленные деревянные панели, оформленные искусной резьбой. В 1695 году семейство Лещинских продало свой замок в Голухуве литовскому дворянскому роду Слушков, но постоянно в замке никто не проживал. Грянувшая вскоре Северная война только ускорила разрушение опустевшего замка, в котором хотя и менялись владельцы, но никто из них не удосуживался затеять полноценный ремонт. В 1830-х годах от Голуховского замка остались лишь романтичные развалины, которые вызывали интерес разве что у поэтов, живописцев и любителей истории, которые ошибочно связывали старинную усадьбу Лещинских с именем польского короля Станислава Лещинского. От полного разрушения замок в Голухуве был спасен графом Адамом-Титом Дзялынским, собравшим в своем имении в Курнике одну из самых богатых библиотек в Польше. Граф Дзялынский приобрел полуразрушенный замок в надежде на то, что здесь позже будет проживать его единственный сын Ян после женитьбы на Изабелле-Эльжебете Чарторыйской. Впрочем, судьба распорядилась иначе – после Январского восстания, активным участником которого был Ян Дзялынский, прусское правительство приговорила его к смертной казни. Несколько лет Ян провел в изгнании и вернулся в Польшу только в 1871 году, после получения известия о помиловании. К этому времени Голуховский замок уже принадлежал Изабелле-Эльжбете Дзялынской, получившей замок от мужа в счет погашения тех денег, которые она выделила на цели восстания. С 1875 по 1885 годы в замке происходила масштабная реконструкция, направленная не только на восстановление замка в Голухове, но и на создание абсолютно новой резиденции в стиле неоренессанса. Первоначальные работы были выполнены архитектором Зигмундом Горголевским, но слишком суровый и аскетичный вид замка не удовлетворил владельцев, хотя и был принят за основу для дальнейшего строительства. Окончательный облик замка, который Изабелла превратила в музей для своих богатых коллекций, создала группа французских архитекторов: Август Морис Ураду, Жан-Луи Брено и Шарль Биберо. Многие детали интерьеров были приобретены лично хозяйкой замка в антикварных лавках Европы, по-видимому, страсть к коллекционированию она унаследовала от своей прославленной бабушки, Изабеллы Чарторыйской, основательницы первого музея в Польше. Для проживания владельцев замка был выстроен небольшой дворец на месте старой винодельни, также в период реконструкции замка был создан просторный парк в английском стиле, наполненный многочисленными сортами редких деревьев и растений. После смерти Изабелла-Эльжбета Дзялынская была похоронена в часовне Святого Иоанна Крестителя, которая расположена в замковом парке. В 1899 году Голуховский замок унаследовал племянник бывшей хозяйки замка, Витольд Чарторыйский, также славившийся своей страстью к коллекционированию. В завещании оговаривалось, что все коллекции покойной должны оставаться неделимыми, а в замковый музей должен быть свободный доступ. Позже замок-музей перешел в руки Адама Чарторыйского, который вынашивал планы по передаче ценных коллекций в Национальный музей в Познани, но начавшаяся Вторая мировая война не дала довести задуманное до конца. В годы войны многие экспонаты из коллекций Чарторыйских были безвозвратно утрачены, а в самом Голуховском замке располагался военный склад. В 1950-х годах замок был взят под опеку Национальным музеем в Познани, и после ремонтно-восстановительных работ он открылся в качестве филиала этого музея. https://castles.today

Bezpłatny parking przy bramie do parku 10.00 PLN 7.00 PLN - Wstęp wolny: wtorek - 1,00 PLN: studenci i studenci w wieku od 7 do 26 lat

-

-

-