History of the city of Elk (ger. Lyck) begins in 1396-1400, when the komtur of Balga, Ulrich von Jungingen, built wooden castle on the island on the Elk Lake (which later, in XVII century, became a peninsula). That castle was guarding the borderline; from that castle also new wars against Lithuanians were started. Polish army led by Ladislaus Jagiello destroyed the building. The castle was rebuilt, this time with mason, in 1497. At the same time a drawbridge was also built, connecting the castle with a near city and the beginning of main street of the city (ger. Hauptstrasse) (today Wojska Polskiego street). Legend says, that during the construction, there was an underground passage built as well, connecting the castle with the city. It is very likely true because Teutonic Order was using this kind of solution very often, like it exists for example in Malbork. Around the castle the colonists from Masovia were settling down; German colonists chose more peaceful terrains - West Prussia. In 1425 Grand Master of Teutonic Order Paul von Russdorf (ruling in 1442-1441) started a village on the south of the castle and gave it Chelmnian rights. The village owned 48 units of land (about 806 ha), and its first mayor was a settler from Masovia Bartusch Bratomi. In 1435 the same Grand Master extended Elk's city's rights by another 103 units of land and the right for a market once a year. The city suffered a lot during Thirteen Years' War, among others the castle was destroyed. The end of the war left Elk in Teutonic Order's power. The Saint Catherine's parish was built in 1470 (at the former main street - today Wojska Polskiego street). In 1483 the city received additional 65 units. The castle was rebuilt in 1497 and became a residence of the mayor. In 1499 Elk became a village again; its population is about 600, it has own church and a school. In 1536 prince Albrecht Hohenzollern (1490-1568) (known from support for publishers) invited to the city Jan (John) from Sacz (later known as Malecki, also as Jan Sandecki-Malecki), a publisher and a writer from Cracow. Together with son Hieronim organized a printing office, working in 1551-1558, as well as gimnasial school. He is also known as a translator of New Testament in 1552. The son was a teacher and an editor of religious magazines in polish language. In 1541 to Elk came prince Albrecht Hohenzollern, to solve a conflict with Poland concerning the borderline. Elk constantly develops. In 1539 it is noted that the city has 24 taverns, and at the end of the century the number reaches 50. In 1569 the city received a privilege of organizing market every week. The parish church was rebuilt in 1547-1551. The city was hurt by pestilences in 1559, 1563, 1572 and 1653. During Swedish Deluge, in 1655 the city was taken by the Swedes and ordered the city to pay high contribution. In October 1656 army of mercenaries assigned to hetman (military leader) Gosiewski, consisting mainly Tatars lead by Gaza Suban, after the battle of Prostki, was moving towards Elk, then destroying it and taking its citizens into slavery. Legends say that some of citizens managed to hide in the castle, burning the drawbridge behind. The Tatars considering the castle a hard to conquer, didn't even try to. During the night the citizens went to city using underground passage, quietly approached the Tatars camp, freed fellow citizens and safely went back to the castle. In 1657 the city was govern by Brandenburg, soon after - the Kingdom of Prussia. In 1669, The Great Elector Frederick William Hohenzollern (1620-1688) gave the city a new right - the law to fourth market in a year. At that time the city had 44 master brewers. In 1670 Elk received the status of the city. In 1688 a great fire digested the city. The city lost the church, the city hall and about 80 houses. XVIII century is further, dynamic growth of the city. In 1720 there was a city school started; in 1764 - first pharmacy; in 1788 there was a garrison in the city. In 1732 Elk had 1053 citizens. In 1794 through the city marched soldiers of Kosciuszko uprising on their way to Prussia. In 1806 there was a Polish teachers' school started. During the Napoleonian Wars, in 1806 the city was taken by Russians, a year after that, by the French army (forcing the city to pay high contribution). At that time, the Elk's castle received a guest - a marshal of France Michel Ney. Summer that year there were Polish stationing in the city. French army marched through the city again in 1812, then in 1813 Elk, represented by Tymoteusz Gizewiusz , welcomed Alexander I, Russian tsar, with hope for peace. In 1845 in the city stayed king of Prussia - Frederick William IV, inspecting those lands and estimating the size of disasters. Second half of XIX century brought the city further growth due to building the railroad to: Konigsberg (Kaliningrad) (opened 12/8/1868), Goldap (1879) and Pisz (1885). Elk earned also water supply system, sewages and electricity. It also became important for pro Polish movements. In 1888 the castle was rebuilt - it became a prison and had that function until 1976. In 1958 during renovation of part of ther castle, under its walls, there was a collapsed tunnel found. During I World War, Elk was a part of the line of front, from which it suffered sewerly, the city center was lost. The II World War destroyed a quarter of the city. After the war Elk became a part of Poland. After 1985 the castle doesn't have nor any function neither conservation care. So far, the city hall failed to find a new owner to restore its greatness. http://www.castlesofpoland.com/

Елкський замок (пол. Zamek w Ełku) - історично-архітектурний пам'ятник, що знаходиться в місті Елк, Польща. Замок розташовується на острові, який омивається Елкським озером. Площа замку внесена до реєстру охоронюваних історичних пам'яток місцевого значення. Замок в Елку був зведений за ініціативою 26-го великого магістра Тевтонського ордена Ульріха фон Юнгінгена між 1398 і 1406 роками. Замок складався з двох будівель: власне замку і невеликого будинку, призначеного для проживання. Замок не мав головного входу. В'їзд на територію замку знаходився з боку міста через довгий дерев'яний міст. На території замку перебувала невелика каплиця. Дві будівлі замку були оточені великими оборонними стінами з отворами для вогнепальної зброї. Будівля власне замку розташовувалося в східній частині острова. Житловий будинок було відокремлено від будівлі замку фортифікаційним поглибленням і поєднувалося дерев'яним мостом. Замок знаходився на комунікаційному шляху з Пруссії в Литву і представляв собою опорний пункт під час нападу Тевтонського ордена на Литву. У цей час Елкський замок входив в систему оборонних замків і був резиденцією одного з керівників Тевтонського ордена, який носив титул «прокуратор». У 1410 році після Грюнвальдської битви замок був зруйнований польськими військами. В кінці XV століття замок був відновлений. Після секуляризації Тевтонського ордена в 1525 році замок був переданий Елкському старості і пізніше в ньому розташовувався міський суд. У 1639 році в замку ночували Владислав IV Ваза і литовський канцлер Альбрехт Радзивілл. У 1833 році замок зазнав великих втрат від пожежі, після якого залишилися тільки стіни. Через деякий час будівля була відновлена ​​і в ньому знаходилася пенітенціарна установи, яка діяла до 1970 року. З цього часу замок поступово став руйнуватися і в даний час він знаходиться в руїнах. 28 жовтня 2010 року Елкський замок був внесений до списку охоронюваних історичних пам'яток Вармінсько-Мазурським регіональним відділенням з охорони пам'яток. У 2010 році площа замку перейшла у володіння приватного власника, який в майбутньому планує переобладнати замок в готель.

Przekazy źródłowe Hanneberga (1595), Hartknocha (1684) a także "Encyklopedyja Powszechna" Samuela Orgelbranda (1861) podają informację, że zamek w Ełku powstał w 1273 roku za panowania Wielkiego Mistrza von Sangershausena. Inna data pojawia się natomiast w kronice Jana z Posilge, oficjała pomezańskiego z przełomu XIV i XV wieku. Wedle niego, zamek został wybudowany w 1398 roku przez ówczesnego komtura z Bałgi Ulryka von Jungingena na terenie podbitych ziemi jaćwieskich. Umieszczony na wyspie Jeziora Ełckiego, na zgliszczach dawnej osady Jaćwingów, był początkowo drewniany, w latach 1406-1408 przekształcono go w budowlę murowaną. Załoga składała się z kilku zbrojnych i służebnych po dowództwem wójta. Zamek służyć miał do prowadzenia działań wojennych i wywiadowczych na terenie Litwy. Po bitwie grunwaldzkiej ełcką strażnicę zajęły siły polskie, a w 1415 roku zakonni zaciężnicy zastawili go na pewien czas księciu mazowieckiemu. Po pokoju melneńskim (1422) Krzyżacy postanowili skolonizować tereny wokół zamku wydając w 1425 roku akt lokacyjny dla wsi czynszowej. Podczas wojny trzynastoletniej zamek ełcki został po raz kolejny zdobyty przez wojska polskie i doszczętnie zniszczony. Odbudowano go i umocniono pod koniec XV stulecia. Przed sekularyzacją państwa zakonnego załoga zamku liczyła 22 ludzi zbrojnych, a sam zamek składał się z jednego budynku głównego i jednego budynku dodatkowego, pełniącego rolę przedzamcza. Po wschodniej stronie wyspy, leżącej bliżej miasta stał budynek główny i budynek strażnicy, po zachodniej znajdowały się budynki gospodarcze i stajnie. Gdy w 1525 roku książę Albrecht sekularyzował państwo krzyżackie, dotychczasowe komturie i wójtostwa zakonne uległy przemianowaniu na starostwa. Takie starostwo utworzono także w Ełku, z siedzibą w tutejszym zamku. Mieściły się w nim również władze sądowe: Urząd Sprawiedliwości (1751), Powiatowa Komisja Sprawiedliwości (1782), Sąd Powiatowy i Grodzki (1818), Sądu Krajowy i Powiatowy (1879). W swoich murach gościł też zamek tak dostojnych gości jak car rosyjski Aleksander I i marszałek napoleoński Ney. Z zamkiem związana jest również legenda, jakoby łączył się z miastem za pomocą podziemnego tunelu, wiodącego pod dnem jeziora do pobliskiego kościoła. Mówi się, że za pomocą tego przejścia ludność miasta znalazła schronienie w murach zamku, gdy podczas ?potopu szwedzkiego? okoliczne tereny najechali Tatarzy w służbie króla polskiego. Wielokrotnie służył też jako schronienie dla ludności w czasie często nawiedzających Ełk pożarów, aż w końcu i on sam padł ofiarą tego żywiołu 25 czerwca 1833 roku. Z dawnej budowli zamkowej pozostały tylko mury obwodowe i jego wcześniejszy kształt, Zamek w Ełku Zamek na widokówce z okresu międzywojennego a zniszczone wnętrze przystosowano później do innych celów. W ogrodzie przyzamkowym postawiono w XIX wieku więzienie. Wkrótce przekształcono w nie również resztki zamku. Okolono go murem, a w narożnikach ustawiono wieżyczki strażnicze. Funkcje więzienne pełnił ełcki zamek również po II wojnie światowej, do 1970 roku. Wyspa zamkowa, kiedyś połączona z lądem za pomocą wciąganych drewnianych mostów, łączy się teraz z zachodnim brzegiem jeziora przez usypaną pod koniec XIX wieku groblę, a z miastem - wymurowanym na początku XX wieku mostem. Władze samorządowe Ełku pracują aktualnie nad możliwościami renowacji i ponownego zagospodarowania zamku, który, po przywróceniu mu dawnej świetności, znów stałby się jedną z wizytówek miasta.

Э́лкский за́мок (польск. Zamek w Ełku) — историческо-архитектурный памятник, находящийся в городе Элк, Польша. Замок располагается на острове, который омывается Элкским озером. Площадь замка внесена в реестр охраняемых исторических памятников местного значения. Замок в Элке был возведён по инициативе 26-го великогомагистра Тевтонского ордена Ульриха фон Юнгингена между 1398 и 1406 годами. Замок состоял из двух зданий: собственно замка и небольшого здания, предназначенного для проживания. Замок не имел главного входа. Въезд на территорию замка находился со стороны города через длинный деревянный мост. На территории замка находилась небольшая часовня. Два здания замка были окружены большими оборонными стенами с отверстиями для огнестрельного оружия. Здание собственно замка располагалось в восточной части острова. Жилое здание было отделено от здания замка фортификационным углублением и соединялось деревянным мостом. Замок находился на коммуникационном пути из Пруссии в Литву и представлял собой опорный пункт при нападении Тевтонского ордена на Литву. В это время элкский замок входил в систему оборонный замков и был резиденцией одного из управляющих Тевтонского ордена, который носил титул «прокуратор». В 1410 году после Грюнвальдской битвы замок был разрушен польскими войсками. В конце XV века замок был восстановлен. После секуляризации Тевтонского ордена в 1525 году замок был передан элкскому старосте и позднее в нём располагался городской суд. В 1639 году в замке ночевали Владислав IV Ваза и литовский канцлер Альбрехт Радзивилл. В 1833 году замок значительно пострадал от пожара, после которого остались только стены. Через некоторое время здание было восстановлено и в нём стало располагаться пенитенциарное учреждение, которое действовало до 1970 года. С этого времени замок постепенно стал разрушаться и в настоящее время он находится в руинах. 28 октября 2010 года элкский замок был внесён в список охраняемых исторических памятников Варминьско-Мазурским региональным отделением по охране памятников. В 2010 году площадь замка перешла во владение частного собственника, который в будущем планирует переоборудовать замок в гостиницу.