Dobczyce Castle (Polish: Zamek w Dobczycach) is a castle in Dobczyce, Lesser Poland Voivodeship, in southern Poland. It is located on a rocky hill above Lake Dobczyce. The castle was first mentioned in written sources in 1362, but had been fortified since 1311. In the time of Casimir III the Great, the walls were from 5 to 9 meters thick, and the castle was a fortified stronghold. In 1398, the castle was the abode of King Władysław II Jagiełło and his wife Jadwiga. In 1473, for several months, Prince Casimir stayed here after returning from an unsuccessful expedition. The Lubomirski family, who ruled the castle from 1585, rebuilt the Gothic fortress into a Renaissance residence in the years 1593-1594. The clocktower, chapel and fountain were added. By 1620 the castle had 70 rooms and 3 towers. In the 1960s the site was extensively excavated.

Свідком перших сторінок історії замку була сторожова вежа, яку спорудили на скелястому пагорбі над річкою Раба в першій половині 13 століття. У ту епоху ця цегляна будова виконувала охоронні та митні функції на торговому шляху, що вів до Угорщини. Попередницею сторожової вежі була дерев'яна фортеця, вибудувана, на думку деяких істориків, в кінці 10 століття, в епоху правління князя Мешко I. Заснування укріпленого граду обнесеного частоколом, приписують деякому лицареві Добеку, який зі своїми синами був воїном в дружині князя з династії П'ястів. Від дерев'яної фортеці до наших днів не залишилося ніяких значимих слідів, а от сторожова вежа пізніше увійшла в комплекс перебудованого замку. Перші письмові згадки про Добчице і існуючий в ньому замок відносяться до 1225 року, коли в історичних літописах вказується, що в замку проживала вдова місцевого війта, а роком пізніше в поселенні був збудований костел. Можливо, замок в Добчице так і залишився б невеликим опорним пунктом Малої Польщі, якби не щаслива випадковість під час Краківського повстання в 1311 році. Краківський князь і майбутній король Польщі Владислав I Локетек знайшов тимчасовий притулок під дахом замку в Добчице, коли бунтівні городяни на чолі з мером Альбертом намагалися передати Краків в руки Йоганна Люксембурзького. У замку Владислав Локетек видав указ про позбавлення заколотників їх майна та скасував низку привілеїв для самого Кракова. За допомогою жителів Добчице і угорських союзників Владиславу вдалося повернути Краків, а син Владислава, останній король з династії П'ястів, Казимир III Великий через півстоліття в пам'ять про батька вирішив віддячити Добчице. В 1362 році Казимир Великий подарував цьому невеликому містечку привілеї магдебурзького права і звільнив мешканців від сплати податків, при цьому ж королі почалося розширення і зміцнення замку в Добчице, в якому Казимир Великий нерідко бував разом зі своєю третьою дружиною Ядвігою. Масивна кам'яна стіна, що досягала місцями ширини в 5-8 метрів, замінила собою колишній дерев'яний частокіл, який служив для захисту замку і міських будівель. У різні роки старостами Добчице і округи призначалися близькі до монархів і знатні дворяни, такі як краківський купець і банкір Микола Вержінек, який виступав нерідко довіреною особою самого Казимира Великого, або канцлер і мер Кракова Клеменс з Москоржева. Наприкінці 14 століття король Владислав Ягайло видав указ, згідно з яким на належне утримання замку в Добчице виділялися кошти з доходів соляних шахт. Про перебування Владислава Ягайла і його дружини в замку свідчить герб династії Ягеллонів, який розташований над входом в замкову каплицю і датований 1398 роком. В 1417 році за указом королівського суду за негідну поведінку і зухвалий характер був позбавлений титулу старости спадкоємець Клеменса з Москоржева, його син Марцин, після чого замок в Добчице кілька разів переходив від одного орендаря до іншого. Ще одним свідченням того, як високо цінували замок польські королі, може служити той факт, що в Добчице король Казимир IV Ягеллончик відправив на навчання своїх синів. Учителем королівських дітей був призначений відомий історик, дипломат, священик і письменник Ян Длугош. Наприкінці 16 століття король Стефан Баторій передав замок у Добчице своєму негласному казначею Себастьяну Любомирському, який регулярно погашав борги короля й інших іменитих сановників. Любомирський накопичив пристойний стан на управлінні солеварнями і дуже швидко розширив свої володіння, приймаючи на сплату боргу цілі маєтки і повіти. Таким чином не надто багатий дворянин забезпечив своєму роду магнатське майбутнє і графський титул, а замок в Добчице став їх основною резиденцією. При Любомирських в замку почалася масштабна реконструкція, метою якої було перетворення середньовічного замку в чудову резиденцію в кращих традиціях епохи Відродження. У 1611 році в оновленому замку пройшло пишне весілля дочки Любомирського, Барбари і старости Ланцкоронського Яна Зебжідовського, на якому був присутній королівський секретар і канцлер, єпископ краківський Петро Тилицький. Пізніше в замку оселилася невістка Себастьяна Любомирського, Софія Острозька з дітьми. Поки її чоловік Станіслав Любомирський займався розширенням замку в Вісніч, Софія облаштувала замок в Добчице на свій смак: в замку побудували нову башту з годинником, каплицю, фонтан. У 1620-х роках в оновленому замку, увінчаному трьома вежами, налічувалося понад 70 житлових кімнат. У середині 17 століття замок в Добчице майже на ціле століття перейшов у володіння роду Йордан, при якому замку двічі довелося пережити вторгнення шведів. І якщо в 1655 році замок в Добчице постраждав значно менше, ніж багато інших польських фортець, то в 1702 році шведи залишили старовинне будова у вельми плачевному вигляді. У другій половині 18 століття в замку був випадково виявлений скарб – глечик, наповнений коштовностями і монетами. Звістка миттєво поширилася по окрузі, і в замок потягнулися натовпи мисливців за скарбами, які ламали старі стіни і перекопували замковий двір. У 1782 році понівечений замок був остаточно покинутий, в 1830-х роках руїни замку в Добчице стали джерелом матеріалів для будівництва набережної у Кракові. У 19 столітті по руїнах замку на пагорбі бродили тільки місцеві пастухи і працівники кар'єру, який був влаштований у західній частині Нижнього замку. Але початок 20 століття ознаменувався новим етапом в існуванні замку, який прийнялося відроджувати з небуття суспільство реставраторів із Західної Галичини. У 1901 році на території замку почалися археологічні розкопки і дослідження, які тривали багато років і переривалися через революції і війни. Улітку 1960 року в замку почалися чергові роботи з реставрації та відновленню замку в Добчице, величезний внесок у які вніс місцевий вчитель Владислав Ковальський, призначений пізніше куратором замкового музею. У 1964 році в замку був відкритий музей, біля підніжжя замкового пагорба з часом був утворений скансен – етнографічний музей під відкритим небом. https://castles.today

W XIV wieku Kazimierz Wielki zbudował nad urwiskiem opadającym do Raby gotycki zamek. Zamek był wzniesiony na planie nieregularnym. Stał się siedzibą starostów niegrodowych, tu także przebywał w XV wieku Jan Długosz. W XVI wieku rozbudowany, w następnym wieku podczas potopu szwedzkiego uszkodzony. W początkach XVIII wieku zniszczony podczas wojny północnej. Dziś mieści się w restaurowanych pomieszczeniach muzeum regionalne. Zachowały się ceglane mury przyziemia, wieży i kaplicy.

Стены старинного королевского замка, восходящего своей историей к временам первых Пястов, возвышаются над небольшим городком Добчице в Малопольском воеводстве, на юге страны. Замок в Добчице, превращенный в надежную крепость в эпоху правления Казимира Великого, был на хорошем счету и у представителей династии Ягеллонов, которые жертвовали на поддержание замка доходы от соляных шахт в Величке. Позже замок, перешедший в руки соляного магната Себастьяна Любомирского, был превращен в прекрасную резиденцию в стиле ренессанса. По иронии судьбы старинному замку наибольшие разрушения нанесло не беспощадное время и не вражеские солдаты в годы Шведского Потопа, а охотники за кладами, которые буквально заполонили замок в Добчице после того, как в одной из его стен был найден кувшин с монетами. В 20 веке руины замка были взяты под охрану обществом реставраторов, благодаря чему этот исторический памятник был сохранен и продолжил свое существование в качестве музея. Свидетелем первых страниц истории замка была сторожевая башня, которую воздвигли на скалистом холме над речкой Раба в первой половине 13 века. В ту эпоху это кирпичное строение выполняло охранные и таможенные функции на торговом пути, ведущем в Венгрию. Предшественницей сторожевой башни была деревянная крепость, выстроенная, по мнению некоторых историков, в конце 10 века, в эпоху правления князя Мешко I. Основание укрепленного града обнесенного частоколом, приписывают некоему рыцарю Добеку, который со своими сыновьями был воином в дружине князя из династии Пястов. От деревянной крепости до наших дней не осталось никаких значимых следов, а вот сторожевая башня позднее вошла в комплекс перестроенного замка. Первые письменные упоминания о Добчице и существующем в нем замке относятся к 1225 году, когда в исторических летописях указывается, что в замке проживала вдова местного войта, а годом позже в поселении был выстроен костел. Возможно, замок в Добчице так и остался бы небольшим опорным пунктом Малой Польши, если бы не счастливая случайность во время Краковского восстания в 1311 году. Краковский князь и будущий король Польши Владислав I Локетек нашел временный приют под крышей замка в Добчице, когда мятежные горожане во главе с мэром Альбертом пытались передать Краков в руки Иоганна Люксембургского. В замке Владислав Локетек издал указ о лишении мятежников их имущества и отменил ряд привилегий для самого Кракова. Что посмотреть? В наши дни на территории прекрасно отреставрированного замка расположено огромное число выставок и экспозиций, которые посвящены истории самого замка, быту его обитателей в разные эпохи, выдающимся личностям и событиям. В замке оборудовано несколько смотровых площадок, с которых открываются захватывающие виды на окрестные холмы, Добчицкое озеро и дамбу, сооруженную у подножия замка в 1970-80-х годах. Это живописное водохранилище, простирающееся почти на 10 километров, является источником воды для Кракова и близлежащих городов. В юго-западной части Нижнего двора в конце 1960-х годов под многометровым слоем земли и обломков старых стен было обнаружено здание, которое оказалось ничем иным, как пыточной камерой. Она использовалась в 14-17 веках, когда старосты в Добчице отвечали за соблюдение законов и вершили суд. Хорошо сохранился и древний колодец в центре Верхнего двора, который много веков назад высекли прямо в скале. Он был обнаружен во время строительства дамбы, а проведенные археологические исследования выявили в глубине колодца немало керамических изделий, в том числе красивых печных изразцов. Возле остатков квадратной башни, рядом с входом на террасу находится готическая часовня, над входом в которую можно увидеть изображение двух родов, владевших замком в Добчице, – Любомирских и Ягеллонов. Помещения часовни украшено каменными балюстрадами и арочными проемами, здесь можно увидеть немало артефактов прошлых эпох – сосуды для вина, старинные кадила, статуи святых и полотна, изображающие польских монархов, их жен и детей. В разгар туристического сезона в старинной часовне нередко служат праздничные мессы. https://castles.today