The Castle of the Masovian Dukes is a Gothic castle located in Czersk (36 km south of Warsaw), Masovian Voivodeship in Poland. The castle was built on the turning point of the fourteenth and fifteenth century. The Masovian dukes castle in Czersk was built on the turning point of the fourteenth and fifteenth century, by Duke Janusz I. When the Masovian land became part of the Kingdom of Poland - which was under the rule of Queen Bona Sforza. Primarily, the castle had three towers, one of them - being four-sided, was used as the main gate house. During the war with the Swedes, in 1656, the castle became partly ruined. The retreating land army, close to Warta, under Stefan Czarniecki's commandhad captured the stronghold and had devastated it. The castle went through a reconstruction between 1762–1766, when Marszałek Franciszek Bieliński had commanded the reconstruction of the stronghold. However, due to the Prussian Partition, the Prussian leader had ordered for the demolition of the castle's defense walls, reducing the stronghold's military importance. From that time, nobody had every again took on the reconstruction of the castle. From the once mighty stronghold, all of the towers; a brick bridge from the eighteenth century; and the north and east wing of the castle had all survived.

Селище сходить до замків в Czersku час Болеслава Хороброго або Владислав Герман, тобто кінець одинадцятого століття. Польові умови були ідеальними для зведення укріплень. Пориньте пагорб тут в долині Вісли закінчується в три cyplami. Перший замок був побудований на півдні, найбільш підходящим для цього мису, але після одного з рейдів литовців, які спалили місто, на наступний припущення оборонні обмежується раннього середньовіччя середній мис. У південній частині пагорба взяв кладовищі, але в тринадцятому столітті знову оцінили якості південної мису, на якому замок був знову побудований. Кілька навали литовців закінчився оплот ушкодження, серед іншого, вторгнення до середини тринадцятого століття принесла ще вогню будівлю. Тим не менш, місто у вигляді дерева і землі функціонував до пізнього середньовіччя. У другій половині чотирнадцятого століття, було вирішено замінити існуючі цегла замка укріплень. Робота, що проводиться звичайно після 1388, за часів князя Януша старця. Суттєво зменшилась кількість валів, і вони звели периферійну стінку підвалі вище каменю та цегли. У перший етап будівництва виникла bramna і південні башти і стіни, розташовані прямо на них, то завершив стіну, що сполучає дві башти і західна вежа була зведена і пов'язано її з іншої частини зовнішній стіні південної башти. Наступним кроком було закрити по периметру стіни на півночі, замок будівлі, ймовірно, були ще пізніше. Були поміщені уздовж всієї північної частини стін і в південній частині. Ворота вежі спочатку мав квадратну форму і чотири поверхи. На першому поверсі, що призвело по сходах вздовж східного периметра стіни, був зв'язок з низкою обороні, розташованої у верхній частині стін і номер був розташований спостережний запис з лебідки підйомного мосту. На другому поверсі, що призвело до сходів в товщі стін, були склепінчастий вітальні. Цей номер був, звичайно, зігрітий каміном, розташованої в кутку на заході. Другі сходи підключити перший поверх до третього - обороні. Південні і західні башти були спочатку такої ж висоти, як периметру стін. На південь єдиний вхід на чолі з зовнішніх стін і на цій висоті була поверх з отвором, що веде до кімнаті в'язниці. В шістнадцятому столітті вежа поруч три поверхи і увінчаний її шолом. Зміни на увазі, що це не була оборонною функції вже, вікна в стінах більше не підходять для використання як стрільбища. Точно так же, західна башта була ще в чотирнадцятому столітті, злегка superstructured. У той час як спочатку було сильною стороною стіни флангового західну і північну частину, в той час як в шістнадцятому столітті, після збільшення двох поверхів і навершиєм hurdycją втратив все оборонні якості. Навісні компоненти були "представник", а не оборонний характер. Башта були два входи, один був розташований вище внутрішнього двору і дозволив вхід у великий склепінчастий зал, другий допускаються зовнішні стіни до оригінальних зубцями, потім перетворюється на номер на другому поверсі. Будівництво готичного замку була завершена, імовірно, близько 1406, і обов'язково перед 1410 роком. Підвищення башти і загальне розширення припущень відбулася після 1545. Вона була створена, коли будівля Південь і нову будівлю на північній стіні замку. Розширення було пов'язано з діяльністю королеви Бони, яка замок в Czersku вибрав як своєї резиденції. Адресовано якщо околицях замку, на схилах пагорба була створена виноградники. Тоді він був використаний губернаторів. Під час навали шведів був серйозно пошкоджений, а потім ще відступаючі війська загарбників сховалися в руїнах фортеці польської армії обстрілів і печіння місто. Протягом наступних років місто було ще зруйнований козаками і армії Ракоці. Ступінь пошкодження може означати, що, в тій досить сильною економічно селі, що складається з майже 200 фермах залишив їм менше 20 Горе виконати чуми чума, після чого збереглося всього 13 жителів. Однак Czersk збереглися міські права, підтверджені Яна III Собеського. У 1762 році новий губернатор Czerski Маршал Френсіс Бєлінський частково відновив замок зведенні нової будівлі в муніципальних архівів та книг про Землю і аркадою будівництво моста через рів, але незабаром після його смерті і не знаходив продовжувачем його ідей. У 1789 році будівлю пригрозив згорнути архів, і, отже, частина книг були переміщені в зруйнованих кімнат в західній вежі. Незабаром, однак, припинено використання замка, і з тих пір повільно занепадає як джерело будівельного матеріалу. У другій половині дев'ятнадцятого століття почалося, мала, збереження роботи. Тим не менше, тільки в 80-х роках минулого століття забезпечено стіни замку і відкритий для публіки в якості постійного розорення.

Osadnictwo grodowe w Czersku sięga czasów Bolesława Śmiałego lub Władysława Hermana, czyli końca XI wieku. Warunki terenowe były wymarzone do wzniesienia fortyfikacji. Wzgórze wcinające się tu w dolinę Wisły kończy się trzema cyplami. Pierwszy gród powstał na południowym, najlepiej się do tego nadającym cyplu, ale po jednym z najazdów Litwinów, którzy spalili gród, następne założenie obronne ograniczało się do wcześniejszego podgrodzia na środkowym cyplu. Południową część wzgórza zajął cmentarz, ale w XIII wieku znów doceniono walory południowego cypla, na którym ponownie powstał gród. Wielokrotne najazdy Litwinów kończyły się uszkodzeniami grodu, między innymi taki najazd przed połową XIII wieku przyniósł kolejny pożar zabudowy. Mimo to gród w formie drewniano-ziemnej funkcjonował do późnego średniowiecza. W drugiej połowie XIV wieku zdecydowano się na zastąpienie dotychczasowych fortyfikacji zamkiem murowanym. Prace podjęto na pewno po 1388 roku, za czasów księcia Janusza Starszego. Obniżono znacznie wysokość wałów, a na nich postawiono mur obwodowy o przyziemiu z kamienia, a wyżej ceglany. W pierwszym etapie budowy powstały wieże bramna i południowa oraz mury położone bezpośrednio przy nich, potem ukończono mur łączący te dwie wieże oraz wzniesiono wieżę zachodnią i połączono ją kolejnym odcinkiem muru obwodowego z wieżą południową. Kolejnym etapem było zamknięcie obwodu murów od północy, zabudowania zamkowe powstały prawdopodobnie jeszcze później. Umieszczone były wzdłuż całego północnego odcinka murów oraz przy odcinku południowym. Wieża bramna miała pierwotnie plan kwadratowy i cztery kondygnacje. Pierwsza kondygnacja, na którą prowadziły schody wzdłuż wschodniego muru obwodowego, miała połączenie z ciągiem obronnym znajdującym się na szczycie murów oraz mieściła pomieszczenie obserwacyjne wjazdu z kołowrotem mostu zwodzonego. Na drugiej kondygnacji, do której prowadziły schody w grubości murów, znajdowało się pomieszczenie mieszkalne sklepione kolebkowo. Pomieszczenie to na pewno było ogrzewane kominkiem znajdującym się w narożniku zachodnim. Drugi bieg schodów łączył pierwszą kondygnację z trzecią - obronną. Wieże południowa i zachodnia pierwotnie były tej samej wysokości, co mury obwodowe. Do południowej jedyne wejście prowadziło z poziomu murów obwodowych i na tej wysokości była podłoga z otworem prowadzącym do pomieszczenia więziennego. W XVI wieku dobudowano do wieży kolejne trzy kondygnacje i zwieńczono ją hełmem. Zmiany sprawiły, że nie pełniła ona już funkcji obronnych, okna w murach nie nadawały się już do użycia jako strzelnice. Podobnie było z wieżą zachodnią jeszcze w XIV wieku nieznacznie nadbudowaną. O ile pierwotnie stanowiła mocny punkt flankując mur zachodni i część północnego, o tyle w XVI wieku po podwyższeniu o dwie kondygnacje i zwieńczeniu hurdycją zatraciła wszelkie walory obronne. Dobudowane elementy miały charakter "reprezentacyjny", a nie obronny. Do wieży prowadziły dwa wejścia, jedno mieściło się nad poziomem dziedzińca i umożliwiało wejście do obszernego sklepionego pomieszczenia, drugie pozwalało wejść z obwodu murów na pierwotne blanki, potem przekształcone w pomieszczenia drugiej kondygnacji. Budowę gotyckiego zamku zakończono prawdopodobnie około 1406, a na pewno przed 1410 rokiem. Podwyższanie wież oraz ogólna rozbudowa założenia miały miejsce po 1545 roku. Powstał wtedy budynek południowy oraz nowy budynek przy północnym murze zamku. Rozbudowa ta wiązała się z działalnością królowej Bony, która zamek w Czersku wybrała na swoją rezydencję. Zajęto się wtedy również otoczeniem zamku, na stokach wzgórza założono winnice. Potem był użytkowany przez starostów. W czasie potopu szwedzkiego został poważnie uszkodzony, a potem jeszcze wycofujące się oddziały najeźdźcy schroniły się w ruinach twierdzy ostrzeliwując wojsko polskie i paląc miasto. Przez następne lata miasto niszczone było jeszcze przez kozaków i wojska Rakoczego. O rozmiarze zniszczeń może świadczyć fakt, że w dotychczas dość silnej gospodarczo miejscowości, składającej się z prawie 200 gospodarstw, pozostało ich niespełna 20. Nieszczęścia dopełniła morowa zaraza, po której ocalało jedynie 13 mieszkańców. Jednak Czersk zachował prawa miejskie potwierdzone przez Jana III Sobieskiego. W 1762 roku nowy starosta czerski marszałek Franciszek Bieliński częściowo odremontował zamek wznosząc nowy budynek na archiwum ksiąg grodzkich i ziemskich oraz budując arkadowy most przez fosę, ale niedługo potem umarł i nie znalazł się kontynuator jego pomysłów. W 1789 roku budynek archiwum groził zawaleniem, w związku z czym część ksiąg przeniesiono do zrujnowanych pomieszczeń w zachodniej wieży. Niedługo jednak zaprzestano użytkowania zamku i od tej pory powoli niszczał będąc źródłem materiału budowlanego. W drugiej połowie XIX wieku rozpoczęto, zakrojone na niewielką skalę, prace konserwatorskie. Jednak dopiero w latach 80-tych ubiegłego wieku zabezpieczono mury zamkowe i udostępniono zwiedzającym jako trwałą ruinę.

На землях Польши сохранилось множество загадочных сооружений, построенных ещё до нашей эры. Людям, жившим здесь, очень часто приходилось защищать свои жилища от нападения врагов. Они, как могли, укрепляли их с помощью каменных стен. Поэтому, на территории Польши есть много замков, которые были построены крестоносцами, семействами местных магнатов и тевтонскими рыцарями. Строились замки на совесть, смогли пережить множество сражений и сохраниться до наших дней. На юго-востоке в 33 км от Варшавы можно найти развалины древнего замка Черск. Руины замка Черск даже сейчас производят громадное впечатление на посетителей. Замок имеет очень долгую и интересную историю. В 11 веке начинается эта история. На берегу Вислы были построены первые деревянные укрепления. В то время замок служил тюрьмой. Здесь в заключении удерживались Генрих Бородатый, князь Великопольский и малолетний Болеслав V. В 1388-1410 годах были возведены каменные постройки для защиты от нападений рыцарей Тевтонского Ордена. Замок построен на насыпном холме. Для фундамента использовали булыжник. Такой фундамент был способен выдержать высокие 8 метровые стены, ширина которых местами достигала почти двух метров. Некоторое время Черск имел статус столицы Польши, но в 1408 году по политическим причинам столица была перенесена в Варшаву. Своё значение замок потерял. В 1528 году король Зигмунд Старый подарил Черск своей жене. С того времени начался расцвет замка. По её приказу замок был восстановлен, добавились новые здания и возведён небольшой дворец. Возле замка появился маленький городок. Также, здесь были разбиты прекрасные сады. И даже в наше время Черск является крупным садовым центром. Середина 17 века стала для замка роковой. Во время войны со шведами он получил серьёзнейшие повреждения. Шведы захватили замок. При их отступлении были взорваны стены. Замок был полностью разрушен. Министр Ф. Белинский в 1762 году попытался восстановить древний замок. Но смерть Белинского поставила крест на этих начинаниях. Замок Черск так и не был восстановлен. Остатки строений замка, стен потихоньку разрушались и разворовывались местными жителями.В 20 веке этот древний замок был взят под охрану государством. Сейчас мы можем только представлять, как выглядел замок во времена своего расцвета. Снаружи замок окружал глубокий ров, а внутри находилась часовня. Дворец был расположен с северной стороны, а в центре – костёл святого Петра. Замок имел три башни. В главной надвратной башне (высота 22 м) возле 12 бойниц дежурили лучники, во второй башне находились арсенальные помещения, а в третьей, самой высокой – тюрьма. Вот таким когда-то был замок князей мазовецких. http://sameytur.com.ua/